Щедрий ведрик

ЩЕДРИЙ ВЕДРИК

Щедрий Ведрик
Вертить вертлик.
На верт?лку гра?,
П?сеньку сп?ва?:
– Ой, як в?дьма Босорканя
Вкрала коника з? стайн?,
Гупа-цупа полет?ла,
За горою опинилась…
“Ась-ась-ась-ась!..”
За горою опинилась.

А за тою за горою,
Ще й неквапною ходою,
Йшла соб? Далда-Балда-
По кол?на Борода,
Метр?в с?м завширшки,
Метр?в с?м заввишки!
Дума в?дьма: “Треба стати.”
(Не об’?хать бабухату!)
“Пр-ру!” – сказала, та ще й “чмок”!
Зупинився ступачок.

К?нь то став. Далда… о, н?!
Диндилинда? соб?.
Босорканя нумо в крик:
“В?д?йди мерщ?й уб?к!
Чу?ш, н?? Далдо-Балдо!..
Геть з дороги!…”
“То-то-то,–
Затотокала Далда, –
Хто там шепче, як вода?”
“Я ось зараз пошепчу!” –
В?дьма гр?зно. –
“Чу-чу-чу…, –
Зачучукало Далдище. –
Ти роззявило ротище…
? на кого? Ну, стривай,
Пшик тво? галай-балай!”
? розлючена Далдуря
Роз?йшлась, неначе буря,
Ухопивши Босорканю,
?скатала в калабаню
Та й кину;ла у кавдук…
“Гу-гу-гу!..” – почувся згук.
А потому – гурк?т грому:
“Гох-х, тод-дох-х! Бабах! Бубух!..”
Враз у небо п?дхопився
Ц?лий сн?п вогнистих мух!..
Де Балда? ? де се в?дьма?
Де под?лися обидв??
Гонор попелом припав.
(Н?би ?х хапун узяв)

Тут наш Ведрик й об?звався.
Коник той – йому д?стався.
Я ?х часто зустр?чаю
У казков?м наш?м Краю.

З книги ?ЖИВИЦЯ-ЧУДОВИЦЯ?