Велике цабе

ВЕЛИКЕ ЦАБЕ

Велике Цабе
Вихваля? себе,
Велегучно вихваля?,
Всьому св?ту спов?ща?:
– Я – Цабе,
Цабе-Цабище!
Я найкраще!
Я найвище!
Я найдужче
Й найвправн?ше,
Наймудр?ше
Й найславн?ше!..
Я – Най-най, най-най, най-най,
Цабе-Рябе-Тарамбай!!!

Позб?гались мацяпури
(Дуже горд?? натури),
Теж взялися цвенькот?ти.
Гам такий – не можна жити!

– Я – Цабе!..
– Н? – я!..
– Н? – я!…
Де тут правда ? чия?
Т?льки й чути: “Я – най-най…”
?валт – хоч вуха затуляй.
?ел?отять ус? п?дряд.
Отакий у них нелад.

Т?льки ось що головне.
Хай хоч р?к, хоч в?к мине,
Не набридне там ? сям
Вихвалятися хвалькам.
Не;змир, за?дня ? б?йка –
Наймил?ш? задав?йкам.
?м хоч вмри, а таки дай
Довести оте “най-най…”

Ми ж з тобою,
М?й читач,
Посм??мось з них добряче.
Носа пнуть – не наше д?ло.
Будьмо жити радо й см?ло.
Пиху киньмо за плече,
То вона ? утече.

Творче серце, щире слово –
Миру й злагоди основа.

З книги ?ЖИВИЦЯ-ЧУДОВИЦЯ?