Турпохiд

Четвертий-А клас вважався б самим зразковим, якби не три хлопчики: Кирило, Сашко та ?лля. Вони псували вс? показники, як? здобули учн?.
?гор та Влад займались тенисом ? досягли вже певних усп?х?в. Михайлик, Руслан та
Микита, були чемп?онами школи по шахам. Д?вчатка: ?ринка, Мар?йка та Св?тлана, займались хореограф??ю. Нав?ть приймали участь на фестивал? у Ки?в?. П?сля фестивалю, ?х коллектив,
запросили до Австр?? Т?льки, Кирило, Сашко та ?лля байдикували. Н?, вчились вони не погано, але н?коли не приймали участь в шк?льних меропри?мствах. Завжди в трьох, до себе н?кого не п?дпускали. Хлопц?в об"?днували, як?сь н?кому не в?дом? та?мниц?. Складалось таке враження, що ?х зовс?м не ц?кавить життя класу.
Вкотре, староста класу, Мар?йка, звернулась до трьох товариш?в з проханням,
залишитись п?сля занять на репетиц?? ново? п?сн?, яку вони готували на день вчителя.
-Нам би ваш? турботи- в?дпов?в Сашко.
-Без нас об?йдетесь, н?коли нам,- буркнув ?лля.
-Ну нав?що ви так?-заперечив хлопчикам, Кирило. В?н серед них був самий вв?чливий.
-Просто у нас д?йсно нема? часу, вибачте.
-Як завжди, н?коли ви не прийма?те н?яко? участ? у справах класу. Н?чого ви не вм??те, н? чим не ц?кавитесь. Та ви просто незграби! - Розлютилась Мар?йка.
Хлопчики перезернулись.
-Ми не ц?кавимось, ми незграби?- ? голосно розсм?ялися.
Свято "день вчителя" в?дбулось у в?второк. Д?ти поздоровили Марину Петр?вну ? подарували ?й картину, яку намалював Максим. Максим вчився у художн?й школ? та дуже гарно малював.
Пот?м д?ти сп?вали, танцювали, читали в?рш?. Т?льки три товариш? не приймали участ? у поздоровленн?. Просто сид?ли ? спостер?гали за под?ями свята.
Марина Петр?вна, була дуже зворушена.
-Як же мен? в?ддячити вас за таке чудове прив?тання?
-Ага знаю, сама в?дпов?ла на сво? запитання, вчителька.
-Я пропоную вс?м класом у вих?дн? п?ти у пох?д.
-УРА-А-А!- Зрад?ли д?ти.
-? пропозиц?я, вс?м залишитись на годину, для того, щоб скласти план походу - запропонував Дмитрик.
Весь клас залишився, Кирило, Сашко та ?лля, також.
-А ви чого сидите – звернулась Мар?йка до хлопц?в.
-Ви в?льн?. Ми гада?мо, що у вас часу обмаль, мабуть посп?ша?те до сво?х справ? Так що ми вас, не затриму?мо.
-Ми також вчимося в цьому клас? ? ма?мо право ?ти у пох?д – в?дпов?в Кирило.
-Ну нарешт? згадали, не здавалася Мар?йка.
Мар?я Петр?вна, н?жно посм?хнулась, погладила Мар?йку по гол?вц? ? сказала:
-Так, звичайно ма?те право.
-Як же так – обурився Дмитрик, вони ж не приймали участ? у поздоровленн? ? взагал? н?коли н? в чому.
-Не в?зьмемо ?х у пох?д! Вони на це не заслуговують. Хай йдуть до сво?х справ, загомон?ли д?ти.
-А й справд?, чому ви н?коли не прийма?те участ? у робот? класу?- Запитала хлопчик?в Марина Петр?вна.
- Ми, та в нас…- пробурмот?ли хлопц?.
- Гаразд, дамо Кирилов?, Сашков? та ?лл? ще одну нагоду, виправити сво? помилки. Якщо ми один клас, то повинн? бути, як ?пальц? одн??? руки? вс? разом, тод? ми сила. Саме такою силою, ми будемо у поход?. Вс? з? мною зг?дн?? Наполягала на сво?му, вчителька.
Марина Петр?вна, була дуже доброю та справедливою. Д?ти ?? поважали ? тому заперечувати н?хто не наважився.
-Згода, незадоволено пробурмот?ли д?ти.
-Та давайте вже на к?нець, складати план походу - запропонував Дмитрик.
-Що потр?бно брати з собою у пох?д, ? пропозиц??? - Продовжував в?н. Складалося враження, що Дмитрик дуже добре розум??ться на туризм?, але не в?н, н? учн?, окр?м намета та казана н?чого запропонувати не змогли.
-Дозвольте нам скласти план походу - запропонував Кирило.
-Хто, ви?- Обурився Дмитрик.
-Та давайте вже ?х послуха?мо, а якщо як?сь дурниц? запропонують, не в?зьмемо того до уваги.
-Отже, ми вас уважно слуха?мо. – Зак?нчила свою промову Мар?йка.
Слово взяв Кирило.
-У поход? важливо мати м?цне ? зручне взуття.
-Ха-ха-ха- зарегот?ли д?ти.
Кирило, не звертав на рег?т уваги и продовжував.
-Одяг повинен сп?впадати сезону.
-Може досить, ми що збира?мось у д?м моделей на деф?ле? Насм?халась над Кирилом, Мар?йка.
-Та год? вам, ми що до вечора будемо складати план походу? Продовжуй Кирило. – Вступилася за Кирила, Наталка.
-Обов*язково потр?бна аптечка. - Дал? продовжував хлопчик.
-Напл?чник, намет, спальний м?шок, сокира, туристична пилка, - Кирило, перев?в подих ? продовжив.
-Казанки, п?дв?с для казанк?в, сковор?дка, с?рники,запальничка, стар? газети, сухе паливо. Ложка, тар?лка, миска, н?ж, в?дкривачка для консерв?в, ?жа, с?ль, хо! Мабуть все, запехкався Кирило.
- Ще не все - п?дв?вся Сашко . Мило, зубна щ?тка ? паста.
-А ще компас, фотоапарат, карта м?сцевост?, сигнальн? ракети – перебив Сашка, ?лля.
- А головне – продовжував Сашко, у поход? ма? бути хоча б одна людина, яка розум??ться на туризм?. Пропоную головним за пох?д назначити Кирила, а ми в двох будемо йому допомагати.
-Хто, ви? Маячня - обурився Дмитрик.
-Але весь клас, Дмитрика не чув, д?ти були вражен?.
Н?хто нав?ть не уявляв, що хлопчики наст?льки, знаються на туризм?.
-А що, доручимо Кирилу, Сашков? та ?лл?, в?дпов?дальн?сть за пох?д . Хай покажуть на що вони гаразд?, початок не поганий. ? над?я, що з такими профес?оналами, наш в?дпочинок видасться
хорошим,- сказала Марина Петр?вна.
Директор школи, Володимир ?ванович, вид?лив туристам, шк?льний автобус, а супроводжувати д?тей, окр?м Марини Петр?вни, погодився учитель ф?зкультури, Павло Тарасович.
Зустр?ч назначили у суботу, о десят?й годин? ранку у шк?льному подв?р*?. Прийшли майже вс? учн?. Т?льки Юрчик захвор?в, та Св?тланка не змогла до нас при?днатися, у ?? бабус? юв?лей.
-Вс? на м?сцях?- Запитала Марина Петр?вна.
-Та-а-ак, - рад?сно вигукнули д?ти.
-Тож вперед, - п?дбадьорив вс?х, Павло Тарасович.
11

Вод?й автобуса прив?з учн?в у мальовниче м?сце. Л?с, розташований на берез? озера, н?би шепот?в: Радо в?та?мо вас!
Листячко грайливо перебирало р?знобарв*ям: то жовтувато-зеленим, то оливковим кольорами. А де не де, червоним палало. Пташки, насп?вували сво? улюблен? п?сн?, насвистували грайлив? мелод??.
Ось так л?г би на пухнасту пожовклу траву, заплющив оч? ? наче метелик, перел?тав з кв?тки на кв?тку, насолоджуючись ароматом р?знотрав*я.
Д?ти були у захват? в?д тако? краси.
-Так, слухайте сюди – наче розбудив учн?в, в?д чар?вного сну Кирило.
-Хлопц? розбивають намети та розпалюють багаття. ?лля Дмитрик ? Сашко, копають яму. Д?вчата туди складатимуть харч?. У холодн?й ям?, вони не з?псуються.
Марина Петр?вна, Павло Тарасович та вод?й автобуса, також слухалися Кирила ? на р?вн? з ус?ма, виконували вс? його доручення. Завдяки бездоганн?й повед?нц?, роботу було зак?нчено вчасно.
Д?вчатка, п?д кер?вництвом Марини Петр?вни, приготували об?д ? туристи у супровод? п?сень, ц?кавих ?стор?й та бадьорого см?ху, з*?ли все. Так смачно, ще не було н?коли ? н?кому.
П?сля об?ду, д?ти вир?шили з?грати у футбол. Розбилися на дв? команди: Д?воча, на чол? з Мариною Петр?вною та хлопчача, кап?таном команди яко? був Павло Тарасович. Суддею назначили вод?я автобуса.
Грою це видовище назвати було не можливо, то якась парод?я на футбол. Падали, см?ялися. Максим, взагал? забив гол у сво? ворота, а Наталка так розб?глася, що опинилась у воротах ран?ше за м*яча.
Якби був конкурс на самий кумедний футбол, четвертий – А , отримав би кубок чемп?он?в.
За цими при?мними розвагами, д?ти не пом?тили як почало смеркати. Кирило, дав команду –?в?дб?й? ? вс? роз?йшлися по сво?м наметам.
Вранц?, сонечко прив?тало учн?в яскравим пром?ннячком.
Над озером, мов перина, розтелився туман. День об?цяв бути теплим.
Дехто з Мариною Петр?вною, п?шли в л?с, дехто на рибалку. Павло Тарасович, був завзятий рибалка, тож в?н з? знанням справи вчив хлопц?в користуватися сп?н?нгом. Решта д?тей, просто в?дпочивали. Вод?й готував автобус до в?д*?зду, а Кирило, ?лля та Сашко розкладали вогнище. Вони
вир?шили взяти на себе в?дпов?дальн?сть, за приготування об?ду. ?м дуже хот?лось поласувати вс?х справжньою ухою та печеною картоплею.
Аж раптом, з л?су прийшли розхвильован? Марина Петр?вна, Над?йка, Оленка, Ганна та Дмитрик з Олекс??м.
-Наталка з Улянкою, не повертались?- Запитала Марина Петр?вна.
-Н?, - в?дпов?ли хлопц?.
-Господи, де ж вони? Мабуть заблукали.
-Що робити, що робити?- Розгубилася Марина Петр?вна.
-Ми ?х знайдемо, - заспоко?в вчительку Кирило.
-Залишайтесь тут, а ми в трьох п?демо шукати д?вчат.
-Та що ви таке говорите? Х?ба ж я вас в?дпущу. Досить з мене Наталки та Улянки, - зарепетувала
Марина Петр?вна.
-Не хвилюйтеся за нас, ми вм??мо користуватись компасом, принаймн? не заблука?мо, - наполягав Кирило.
-Дозвольте Марино Петр?вно, дозвольте. Хлопц? зарекомендували себе справжн?ми знавцями.
Дов?ртесь ?м, - загомон?ли д?ти.
-Гаразд, - погодилась вчителька.
-?лля на л?во, Сашко на право, а я навпростець, - наказав Кирило.
Хлопц? впевнено, рушили в л?с. Майже сорок хвилин, н?хто з л?су не виходив. На Марину Петр?вну,
Було боляче дивитись, аж тут затр?щало г?лля. ?з-за кущ?в, визирнуло задоволене обличчя Сашка. За ним
Наталка та Улянка, ще за п*ять хвилин, повернулись Кирило та ?лля.
-Н?яких запитань, - буркнула Улянка та покульгала до свого намету.
-Що це з нею? – Запитала Наталку, Мар?йка.
-Що трапилось, де ви були? – Затараторила Ганна.
Запитання посипались на Наталку, мов горох.
-Та помовч?ть, дайте мен? спок?й! Що трапилось, що трапилось? Н?чого не трапилось, просто Уляна
впала та п?двернула ногу, а я ?й допомогла йти. Тож, поки ми з нею кульгали, добряче в?дстали в?д ус?х, а
коли зрозум?ли, що залишились сам?, почали гукати, але нас вже н?хто не чув. Уляна, злякалась, я ледь ?? заспоко?ла. Спасиб?, Сашков?, якби не в?н, то з Уляною була б ?стерика.
-А ти не злякалась? – Запитала Ганна, Наталку.
-Я …? А я не встигла, - в?дпов?ла Наталка та як розсм??ться, пот?м Дмитрик. За хвилину в л?с?
пролунав такий рег?т, що в?д цього галасу, птахи мабуть передчасно в?длет?ли в тепл? кра?.
Марина Петр?вна, перелякано дивилась на д?тей.
-Що це з вами, ви чого см??тесь? Я майже не вмерла з переляку, а вони см?ються.
Учн? подивились на Марину Петр?вну, помовчали хвилинку та ще гучн?ше розсм?ялись. Хвилин
десять, говорити було н? з ким.
Повернулися з рибалки Павло Тарасович з хлопцями. Вони деякий час спостер?гали мовчки за
ось цим масовим психозом, аж пот?м:
-Аго - у! Може вам швидку викликати? – Гукнув Павло Тарасович.
Д?ти, мов по команд? ? стоп? перестали см?ятись.
-Я нав?ть не буду запитувати, що тут в?дбува?ться, щоб знову вас не розсм?шити. Краще п?демо чистити рибу.
-Ми, ми будемо чистити рибу ? варити уху ? пекти картоплю, - перебиваючи один одного, затараторили Кирило, ?лля та Сашко.
-Ми ж в?дпов?дальн?, тож нам ? готувати, а ви в?дпочивайте, - Запропонував Сашко.
Уха та печена картопля, були на диво смачними.
-Ну хлопц?, ви просто поклали нас на лопатки, - зауважила Марина Петр?вна. А ну признавайтеся,
Де цьому навчились?
-Та ми в?дв?ду?мо гурток ? Юний турист? - н?яково в?дпов?в ?лля.
-? ви в?д нас це приховували? Як вам не соромно. Ми ? гадки не мали, що в нашому клас?, ? ось так? справжн? чолов?ки,-з ноткою гордост?, сказала Мар?йка.
-Я зараз заплачу. Як це зворушливо ? справжн? чолов?ки?, а ми тод? хто, мавпи? –Обурився Дмитрик.
-Та н?, ви вс? чудов? хлопц?, см?лив?, розумн?, - виправдовувалась Мар?йка. Просто…
-Просто Мар?йка, хоче сказати, - вм?шалася Уляна,- що Кирило, Сашко та ?лля, нас при?мно вразили,
Адже ми були зовс?м ?ншо? думки про них.
- Хлопц?, ми були не прав?. Не обов*язково, вс? мають сп?вати, малювати, танцювати… Кожен повинен займатись сво?ю улюбленою справою. Ваше захоплення, туризм. Що ж, це дуже корисне ? ц?каве заняття.
А на ск?льки корисне, ми вс? в?дчули у поход?. – Уляна по дорослому потиснула ус?м трьом хлопцям руку. -
- Так тримати! - При?дналась Наталка, потискуючи хлопцям руку.
- Та що ви, - зн?яков?в Сашко. Це ви нас вибачте. Ми тепер завжди будемо з вами у вс?х справах. Так хлопц??- Хлопчики перезирнулися ? посм?хаючись в?дпов?ли: - Та будемо, куди ми тепер в?д вас.
- То ми тепер як ? пальц? одн??? руки?? – Запитала у д?тей Марина Петр?вна.
Вс? голосно вигукнули.
-Так! – нав?ть Дмитрик ? той погодився.
До дому, четвертий – А, повертався втомлений та щасливий.