Пiмперля

П?МПЕРЛЯ

Лярум, лярум П?мперля*,
Пречудове пахоля**, –
Якось раз розстарувалося,
Видно, так же ж розстаралося,
Що й само перелякалося.

Стало воно стрипухате,
Вирлооке ? горбате.
Ще й до того ж шепеляве,
Петельгузе ? слиняве.
Вся у паборках парсуна…
Ой, як стало йому сумно!
Розпач “д?да” об?йняв,
Хлопцем бути забажав.

Лярум, лярум дропака,
Вмить кинувся до ставка.
Мився вперто ц?лу днину,
Змити щоб старечу м?ну.

Т?льки люстерко узяв –
Як те сонце прос?яв:
“Знову став я П?мперлям –
Пречудовим пахолям!..”

*П?мперля – недор?сток
**Пахоля – маленький хлопчик

З книги ?ЖИВИЦЯ-ЧУДОВИЦЯ?