Дзвоник голосно лунав...

Дзвоник голосно лунав —
В?н урок розпочинав.
Мен? раптом сумно стало.
Мабуть, це наб?гла хмара,
Сонечко вона закрила —
Все навколо потемн?ло,
Ще й сердито гр?м гуркоче.
Глянув — вчительки ж це оч?,
Наче блискавка, палають:
?Миколаю-Миколаю!
Як не соромно тоб? —
Одиниц? поряд дв?!
Ти коли почнеш учитись
? розумним становитись??
Я не став в?дпов?дати,
У в?кно став заглядати.
Бачу — хмарку легку, б?лу
В?терець несе на крилах.
Хмарц? я позаздрив тихо —
На уроц? ж я, на лихо!
А вона летить соб? —
? н? школи, н? журби!