Трохи п тьми

1. У старих будинках, де розбит? вс? в?кна,
я блукаю п?тьмою, я чекаю на св?тло...
Мен? страшно п?днятися на наступний поверх,
мен? страшно д?знатися, що за тим порогом.

Поясни мен?,
покажи мен?:
ким ? я при св?тл?.
Т? яскрав? дн?,
наче сни вони,
пропадають у п?тьм?...

Пр. В мен? ? трохи п?тьми -
не спод?ваюся на св?тло.
В мен? ? трохи п?тьми!
Можливо, скоро я звикну.

2. По дерев'яним сходам я тягну гр?хи.
Дай досп?вати коду, бо порвуся на шматки!
Не зупиняй мене, не рви мою шк?ру.
Лиш п?д?грай мен? та пусти на м?ни.

Поясни мен?,
покажи мен?,
ким ? я при св?тл?.
Т? яскрав? дн?,
наче сни вони,
пропадають у п?тьм?...

Пр. В мен? ? трохи п?тьми -
не спод?ваюся на св?тло.
В мен? ? трохи п?тьми!
Можливо, скоро я звикну.

Метки:
Предыдущий: Вновь осеннее тепло
Следующий: Ах, как жимолость горчит!