Цикл Круты

- Згадайте ?х, згадайте у печал?,
коли рок?в байдужих пелена
застить життя безповоротн? дал?,
а в них геро?в юних ?мена.

- Згадайте ?х, загиблих ? убитих,
щоб на знаменах нових покол?нь,
безхмарним днем ? миром оповитих,
безпам'ятства не проступила т?нь.

Звичайно, не оплакати вс? дол?.
Та й, мабуть, сенс не в повенях жалю,
але у в?льн?м укра?нськ?м дом?
прийшов вже час поставити св?чу.

* * *
Смертов?й на полях зорепаду
волелюбства достойних син?в.
Н?би хтось в?дчинив чорну браму,
зачинити ж назад не схот?в.

Ск?льки ж ?х полягло за Вкра?ну
тих хоробрих затятих б?йц?в,
тих, хто см?ло постав на ру?ну
на теренах буремних рок?в?!

Але перш?, завжди будуть перш?,
наче прол?ски навесн?,
? свободи омр?яний вершник
?м насниться у в?чному сн?.

Суть геройства – не сила могутня,
а в?двага промовити ?н?”,
коли сила т?лесна в?дсутня,
а навпроти – смертельн? вогн?.

А навпроти – завзяття вороже,
за спиною – так мало життя.
- Вбережи, порятуй мене, Боже,
?з полону кривавого дня...

? приходив Господн?й рятунок
сном багряним на б?л?м сн?гу.
Виставляло життя св?й рахунок
за наснагу й юнацьку жагу.

Мов калини червоно? сльози,
крапл? кров? на чисте чоло
в поетичних рядках, в словах прози,
у не знятому й дос? к?но.

М?ж м?льйон?в загублених долей
одна доля не надто й болить.
У могил? тих юних геро?в
перша кров за свободу лежить.

* * *
По кривавих сл?дах
пам'ять лине роками-в?трами.
На Крутянських сн?гах
замерзають безвус? юнц?.
Перес?чне життя
залишилося вперше за нами,
а за ними – той б?й
? в?д дол? тернов? в?нц?.

Тихо пада? сн?г,
омиваючи колот? рани.
На пеленах зими
Укра?ни жертовн? сини.
Перес?чне життя
залишилося знову за нами,
а за ними – той б?ль,
нестихаючий б?ль давнини.

Не п?зна?ш себе
за буденними с?рими днями
? геройства жага
недосяжна, на щастя, ус?м.
Перес?чне життя
залишилося звично за нами,
а за ними – хрести
? покинутий батьк?вськ?й д?м...

* * *
- Поплач, герою. Сльози – це не слабк?сть.
Це тихий сум не пройдених дор?г.
Це просто б?ль розстр?ляних уранц?
поранених товариш?в тво?х.

Сив?ло небо млою сн?гов?ю,
не танув сн?г, торкаючись лиця.
В?н порошив вуста та чорн? в??
? холодив прострелен? серця.

Крутянський сн?г. На ньому мерзне в?чн?сть,
що зупинилась в мертвих берегах:
- Прощай, герою, перес?чна с?р?сть
тебе вже не здола? в небесах.

- А ти спинися, друже подорожн?й,
та й озернись на той буремний св?т,
де м?ць орди в ход? непереможн?й
сп?ткнулась на в?дваз? юних л?т.

* * *
Дорога до свободи не з легких.
Це трудний путь з? скальпами ?зго?в.
Нема? там пом?ж живих святих,
пом?ж святих браку? там геро?в.

Дорога до свободи не з легких.
Мов поле бран? встелена к?стками
см?ливих юних р?дних дорогих,
що захлинулись кров'ю та сльозами.

Не чу? час ?х зоряних ридань.
На в?дстан? руки щеза? в?чн?сть.
Дорога до свободи смертну дань
збира? у духовну автентичн?сть.

* * *
Усл?д героям дивляться в?ки.
На б?лих простиралах – чорн? т?н?.
То попелом усипан? сн?ги,
де гинули см?ливц? не укл?нн?.

У в?чност? нема? злих час?в,
? лиш байдуж? та пок?рн? люди.
Заради них п?д гостроту нож?в
? п?д вогонь ставали роб?нгуди.

Коли ?люз?й рушились мости,
а волелюбству бракувало м?цц?,
?шли на спротив гибельний вони,
хто в зр?лому, хто в молодому в?ц?.

Зриваючи окови та замки,
поправши смертю ?золоте” мовчання,
несли вони сво? й чуж? хрести,
приречен? на муки ? страждання.

Усл?д героям дивляться в?ки...
У пам'ят? вселенсько? в?дваги
? й Укра?ни видатн? сини
найвищо? жертовно? наснаги.