Двадцять три

( Молодшому синочков? з нагоди Дня народження )

Не в?риться мен?, а час б?жить,
Вже 23, а наче вчора було.
Це скарб, яким Господь дав дорожить,
Життя само у в?ч? заглянуло.

Вже 23… не в?риться мен?,
Що час проб?г, не встигла й озирнутись,
Все в?дбувалось, наче десь вв? сн?,
Але назад не можна повернутись.

Вже 23, зб?гав невпинно час,
А був ? б?ль, ? сльози, ? тривога,
Але Всевишн?й не покинув нас,
? р?зная стелилася дорога.

За 23 прийшлося перейти
Не т?льки через б?лу… св?тлу смугу,
Не зупинятись ? все дал? йти,
Долаючи ? б?ль, й душевну тугу.

Вже 23, як красень народивсь,
Прийшов у св?т молодший м?й синочок,
Щоб весь наш р?д й надал? ним гордивсь,
А з усп?х?в спл?тався щоб в?ночок.

Вже 23 ? саме розкв?т сил,
Тому нехай Господь допомага?,
Щоб був над?йним помах власних крил,
Нехай на хвилях човен вирина?.

Лиш 23 й нев?дан? шляхи,
Якими поведуть життя ? доля,
Щоб кв?тами встелялися стежки,
Й н?коли не торкнулася недоля.

Вс? 23 в молитв? за дитя,
Хоч вже дорослий, та моя дитина,
Доповнив материнське в?н життя,
?з немовляти красень став мужчина.

Не в?риться, що час так швидко зб?г
Та й 23 до купочки з?брались.
В кра?ну щастя щоби шлях прол?г,
Й синочком щоб надал? я пишалась.

01.09.2021 р.


Метки:
Предыдущий: Он просто иначе не мог...
Следующий: Пиши, чтоб время отражалось