Сорокарiччю вiа дiти робочих

Сорок рокiв стежками кохання
В рай музичний, п?сень почуття
Нас вели у великих зiзнаннях
Шлюбом вiри, надi? в життя.
Як багато шляхiв пролягло
Де та юн?сть кв?туча буяла…
Чи було все це!? Так це було.
Сорок рок?в…, а як цього мало.
П?д пiснi молодого ансамблю
Те кохання ще й досi кружля
I лелеки приносять на землю
В хату кожнiй родинi маля.
Сорок рок?в… а як це замало
За тим часом нам серце спiва
Ой як жагуче мене цiлувала!!!
Аж мак?трилася голова!!!
Сорок рок?в…, а як це замало
Хай нам муза продля? життя
I все що назавжди об’?днало
З нами в нових живе почуттях.
Час не встояв в?д плинного часу
Вже ? пiснi д?тей та онук
ХАЙ ЖИВЕ У ПIСНЯХ, БЕЗ ПРИКРАСИ,
ВАШ КОЛЛ?ГА, ВАШ “ЛАБУХ”, ВАШ ДРУГ.
9 квiтня 2013 рiк
Вiктор Симоненко