Антонiнi Кукобi присвячуэться

Краса душ? розкрита у полотнах,
Картини промовляють ? без сл?в,
Все бачене в?дчулося у нотах,
З картин до нас луна? чудо-сп?в.

Краса природи, н?би ожива?
П?д пензлем у художниц? завжди.
Вербову г?лку в?терець гойда?
? гуси посп?шають до води.

Вкладалася душа, коли писалось,
А погляд охопив красу усю,
? чуйне серце потайки торкалось
Й промовило: ? В соб? любов несу?.

Що бачить око й серденько дикту?,
По?днан? любов, талант, краса.
Талантом Антон?на нас диву?.
Ще й на трав? ср?блястая роса.

Красив? мальви, соняхи, волошки,
Бузок, дзв?ночки ? зелений гай,
Село, поля, ну ? зими ще трошки.
З картинами потрапили у рай.

Твор?ть красу, твор?ть, не зупиняйтесь,
Бо Вам дано Всевишн?м це робить,
Пиш?ть душею, нав?ть не вагайтесь
Зум?ли Ви серця вс?х покорить.

Нехай Господь вклада? пензель в руку,
А барвами пал?тра вигра?,
Талантом об?йшли Ви ? науку,
Краса душевна шарму дода?.

Нехай краса ? дал? надиха?,
Твор?ть, пиш?ть ? т?ште кожен раз,
Нових шедевр?в полотно чека?,
А Ваш талант – це ? дороговказ.

10.07.2021 р.


Метки:
Предыдущий: Мои питомцы
Следующий: После ливней...