навчили мене батько й мат нка

По горах, садами й стодолами,
Степами, л?сами б?жать
Хвилини й часи невгамован? -
Земного життя благодать.

Навчили мене батько й мат?нка:
Життю в?ддавай лиш добро,
Щоб сов?сть не куталась в зат?нки,
Щоб Бога в н?й видно було.

Не завжди складала я ?спит?в,
Не завжди й прям?с?нько йшла,
Та Богу подяка: в Н?м визр?ла
Й батьк?вську пораду взяла.

По горах, долами й стодолами
Не т? вже хвилини б?жать,
Часи каламутн? та втомлен?
Пустили в?трам благодать.

Та ст?йко тримаюсь фундаменту –
В?д Божого Слова добра,
Горить серце ?стини пломенем,
Яскрав?ш?м, н?ж учора.

Й бажання захоплю? душеньку –
Навчити д?тей та онук
Господн?х порад. Та не слухають,
Захоплю? й ?х фальшу звук.

В блискуч?сть тих звук?в загорнута
Диявольських хитрощ?в тьма,
? йдуть д?ти той неприродн?стю
Й зда?ться все Боже – дарма.

Та пам'ять гр?х?в в?д минулого,
Й помилок особистих пут?,
? в?ра, бураном не згублена,
Зростають терп?нням в мен?:

По горах, долами й стодолами,
Нехай часи сп?шно б?жать, -
Настане пора ? вгамуються
Вс? страст? д?тей в благодать.

Д?станеться й ?м – перемогою
Зайняти м?сця серед тих,
Хто йдуть у безсмертя, дорогою
Приборкують сов?стю гр?х….

Навчили мене батько й мат?нка:
Життю в?ддаю лиш добро,
? сов?сть не кутаю в зат?нки,
Щоб Бога в н?й видно було.

Метки:
Предыдущий: Весенний синдром
Следующий: Ледоход