Душа моя нудьгу за Тобою 190

Душа немов би наречена,
Ну а Господь – В?н як жених,
Любов м?ж ними неск?нчена,
? смуток, як вони одн?.

Господь без не?, В?н стражда?
? журиться, коли душа
Святого Духа забува?
Й тримать в соб? не посп?ша.

Душа, що Господа п?знала,
За Ним нудьгу? й чу?: Жди!
Тому, що з Ним вона д?стала
Життя ? рад?сть назавжди.

* По мотивах писання преподобного Силуана Афонського