Тiнь спокою

Як ц? оч? вже стомились сумувати,
Ой то лишенько, вона не бачить сни!
Та з над??ю продовжу? чекати,
Коли любий той повернеться з в?йни…

Цар-вогонь пала? у печ?,
? на серц? дуже тяжк? думи,
А вона сто?ть самотня у ноч?,
Вишива? на його сорочц? руни,

Ск?льки бол? та огиди на земл?!
Ск?льки ж щастя ? любов? треба дати,
Щоб н?коли не було в?йни,
Щоб назавжди змовкли вс? гармати?

А вона вже спить та бачить сни,
Але все ж продовжу? чекати,
Коли В?н повернеться з в?йни,
Перестане люба сумувати…