Червона свитка або Сорочинський ярмарок

Гримнув гр?м при ясн?м сонц?
Пов?домив блиском.
У Великих Сорочинцях,
Чорт п?дкинув свитку.

Порад?в мужик знах?дц?.
А вже в дом? тихо
Дарував, мов щастя, ж?нц?,
А насправд? - лихо!

У нед?льний л?тн?й ранок
В Сорочинцях ярмарок.
Воли с?но римигають,
А б?с гра? чарами.

Мужик крам св?й розклада?,
Та даремно ма?ться.
Бо н?хто ? не спита?,
Нав?ть не ц?кавляться.

У ч?м справа?.. - то загадка.
Господиня спритна,
Та?ну вмить розгадала,
- То чортова свитка!..

? почав мужик рубати,
Мов жива, вт?ка?.
Стала б?гати, стрибати,
В костр? не пала?!..

Вмить з'явля?ться, мов чудо,
Де найб?льше людно.
Розб?гаються там люди,
Шкодить в с?м’ях й шлюбу.

Розважаються у луз?,
Хлопц? та д?вчата.
За столами разом друз?,
Ллють гор?лку в кварти.

Як зачули, н?би казку,
Про чортову свитку,
З переляку ус? разом,
Вмить з гулянки зникли!

З рукав?в шматки, чи поли,
Свитки серед моху.
В очах жахом поставали
В отця та в Солохи.

А жених моргнув циганц?,
Дав викуп хороший.
Й та в?двела пл?тки з ранку,
? чари за грош?.

Налякав служивий чорта,
Рушницю наводить.
З переляку став вт?кати,
Лиш блиснула морда...

... Оженились молодята,
Крам весь розпродали.
Бо хрестом й кадилом чорта,
З Сорочиниць гнали.

От така-то там в?дбулась,
В Сорочинцях ярмарка.
Славу Гоголю здобула,
Посм?шив нас гарно.