Я навчилася жити одна...

Я навчилася жити одна
роздираючи клоп?т ? рани...
Загубилася вдача сумна.
Для щасливо? вдач? ще рано?..

Я навчилась рад?ти одна.
? живильне натхнення у слов?.
Посив?лий до строку юнак -
мовчазний в потойб?чн?й промов?...

Я навчилася спати одна.
Не така це вже й хитра наука.
Чи здалося, чи справд? однак?..
Хтось до серця тихенько постукав.

Я навчилась... Нав?що?.. Одна.
В?дчуваю життя не сповна.

Метки:
Предыдущий: Поёт поэт
Следующий: Зимний вечер