The Train You are travelling on...

По?зд, в якому ?деш






С?да?ш у по?зд…

Назва станц?? в?дправлення ма? досить умовне значення. Станц?я прибуття добре в?дома, не варто нав?ть називати. Врешт?-решт, вс?м виходити там.

Квиток придбано не тобою – тво?ми батьками. Нав?ть не питали!.. Не бажа?ш ?хати, то й не по?деш – хоч як тебе намагаються урочисто всадовити в нього… А ти не бажа?ш, ? край! Отод? в?дразу - на к?нцеву станц?ю…

По?зд п?д назвою Життя. Вс? в одному довжелезному по?зд?. Кол?я, по як?й пряму? в?н – незвичайна, то – ЧАС. Невблаганний, властивостей якого достоту н?хто ? зна?. Ну хто може похвалитися, що В?Н – ЧАСОЗНАВЕЦЬ?! Е-е-е…

?Видиво якесь!! Сплю я, чи насправд? все це?! Сто?мо, сто?мо вже ск?льки часу на одному й тому ж м?сц?!!! Н?якого руху!.. ? вчора , ? сьогодн?.. Це м?сце мен? таке знайоме!..? Н?-н?! Це вже не воно! По?зд мчить з? швидк?стю… В?ЧН?СТЬ, ПОД?ЛЕНА НА ЦЮ МИТЬ. Та це ж ц?ла в?чн?сть!! Кожно? мит? ста?ш старший на В?ЧН?СТЬ, а, можливо, ? В?ЧН?СТЬ В КВАДРАТ?… Така коротесенька швидкоплинна в?чн?сть…

Дивина – дехто ?де швидше, дехто пов?льн?ше… Ти можеш переходити з вагона у вагон. Обличчя зм?нюються. Д?ти, доросл?, ж?нки, чолов?ки… Сп?лку?теся, гра?те в ?гри… Д?ти з д?тьми. Доросл? з д?тьми. Доросл? з дорослими. Чолов?ки з ж?нками. Ж?нки з чолов?ками… Багато р?зноман?тних, найдивн?ших, нудних, знесилюючих, в?дразливих, найнезрозум?л?ших, найазартн?ших, найнебезпечн?ших, найпрекрасн?ших ?гор.

?нод? ц?каво. Аж надто захоплю?!!! Виника? бажання, щоб це тривало доти, доки... Доки не станц?я призначення.

Бува?, гра набрида?, або втомлю?, або виклика? огиду. Можна перейти в ?нший вагон. ? гратися з ?ншими. В ?нш? ?гри. Але не завжди це допомага? позбутися непри?много партнерства та надокучливих ?гор. Ти вже не ма?ш бажання ?хати, гратися… Ти НЕ МА?Ш ВЗАГАЛ? БАЖАНЬ. ?дине-одне…Тод? ти голосно, чи мовчки, лише серцем, кричиш: ?ЗУПИН?ТЬ!!! Я ВИХОДЖУ! ПРОСТО ЗАРАЗ!!!!? Але ж по?зд не зупиня?ться. Доки, доти… ? ти виходиш, долаючи… ?Де той стоп-кран? ДЕ?!? Рвучкий рух!... По?зд мчить безупинно, а ти… на станц?? призначення. Найжахлив?ша р?ч – нап?ввийти… Опинитися поза простором. Часом. Поза будь-якими вим?рами… доооовго… ? доти, доки тебе не втягнуть у вагон, або… до станц?? призначення. А ще ? так? темн? ?СТОТИ, що пришвидшують тво? прибуття на к?нцеву станц?ю…. Е-ех!... Страшн? реч? в?дбуваються ?нколи в ЖИТТ?!..

Можеш не гратися. Спостер?гай, дивуйся, анал?зуй ... Мандруй по вагонах. ? знову – Спостер?гай, анал?зуй. Роби висновки. Спостер?гай. Абстрагуйся. В?дсторонюйся. Анал?зуй… ?дь соб? спок?йно до… Станц?? призначення…

Обличчя зм?нюються. Т?, хто ?хали з тобою учора, сьогодн?, ? ти гадав, ще ?хатимуть, ? спод?вався, що гра з ними продовжуватиметься доти… доки… Виявля?ться, ВОНИ НЕСПОД?ВАНО вже д?сталися станц?? призначення. А ти?!. Ти ще рухатимешся в довжелезному, багатовагонному, дивовижному (розумом не осягнути), незрозум?лому, м?нливому, трансцендентальному по?зд? п?д назвою ЖИТТЯ. ? зм?нюватимуться обличчя навколо. ? пейзаж? за в?кнами химерних вагон?в. А ти все ?хатимеш, аж доти… доки… ? гратимеш в найц?кав?ш?, найзахоплююч?, найкумедн?ш?, найсерйозн?ш?, найнепри?мн?ш?, най?нтелектуальн?ш?, найбезглузд?ш? ?гри.

04.11.2010 (зм?нено 06.12.2011)