Ода беспардонным

Ода безпардонним

? так? люди - чи свин?, чи люди,
тицяють рильце сво? вони всюди, -
в серце, у душу засунути прагнуть,
т?льки б д?стати приховану правду.
?х безпардонн?сть жорстока - ? катом,
що й не потрапиш куди ут?кати!
Оч? колюч? з в?кна амбразури
вмить вас просвердлять, мов шило цензури!
Справи чуж? - недосяжн?, ц?кав?,
так ?м потр?бн?, як груди у мами
ваблять дитину до них присмоктатись, -
так ? ?м хочеться справ тих д?статись!
Хоч ви з обуренням рвете ?х лассо, -
спритна ц?кав?сть, що в шию вп'ялася!
Все безпардонний рознюхати хоче,
бо, як сверблячка ц?кав?сть лоскоче.
Пха? усюди п'ятак знахабн?ло,
наче його особисте те д?ло!
? хоч його не стосуються справи -
пха? свою безпардонн?сть лукаву,
щоб присмоктатись до само? сут?
й дати оц?нку брехливу ? люту!
О, це судилище - в?чно жорстоке!
Як не засл?пне йому пильне око!
Як не зац?пить той рот язикатий,
що лл? багнюку на душу крилату!

Грудень 2020 р.