Сон-11

З часом з памят? зринають
Т? м?сця, як чорн? точки,
Куди й в спогадах вертатись
Не хот?лося б й разочок.

Здатн? запустити тригер
Й зворушити хвилювання.
Серце болем до надриву
Як зал?зом, розп?кають.

Т? м?сця тривожать память,
Розривають, як собаки
Шмат украденого мяса,
? з?дають без остатку.

Снилось - що я маю м?сце,
Табуйоване з роками,
Д?м, де ст?ни пахнуть вбивством,
Й мертв? кровю дор?кають.

Памятаю кожне слово,
Що запалю? ненависть,
Кожен порух випадковий,
Котрий прагне стать фатальним.

Памятаю влучний вистр?л,
Що, немов в б?льярд? кулька,
Розтрощив вс?м ненависний
Почутт?в людських трикутник.

Повертаюсь - я в будинок,
Що, закинутий, тривожив
Серце, мов доп?ру втихнув
Гострий постр?л переможний.

Д?м, занедбаний, забутий,
В?дкривав замерзл? двер?,
?, як к?т, просив вв?мкнути
Посин?л? батаре?.

Загор?всь прощення вогник,
З батарей потоком чорним -
Капл? капали жертовн?
Чи багнюки а чи кров?.

Я втекла з страшного дому,
С?ла на старий автобус.
Де бабки вчинили гом?н,
У розмов? про гр?ховн?сть.