Душа зiтхнула й полетiла...

? понесли на дрогах т?ло, душа ж стр?лою полет?ла
? вже туди, куди хот?ла. Все бачила: в?нки, печал?,
Зароблен? колись медал?, скорботу, сльози, розпач, жах,
Зодягнений красиво прах. Всю церемон?ю дивилась,
Сльозами г?ркими умилась, таке вже, мабуть, ? не снилось.
Утишилась ? враз прис?ла, закидали землею т?ло,
Украсили в?нками хтиво, та й роз?йшлися вс? красиво...
Одн? п?шли за ст?л багатий, та й поминають душу свято.
А ?нш? в хат? все помили, поприбирали, пожурились...
А ?й, душ?, куди под?тись, де притулитись, чим з?гр?тись?
Спасиб?, св?чку запалили, молитву хтось читав несм?ло.
? горювали, горювали, так добре, що не забували.
Та м?сця тут уже не стало, ? часточку душ? вже вкрали...
Попильнувала, подивилась ? зрозум?ла – вже простились...
Пора, пора ?й визначатись ? свою думку треба мати.
Не йти на поводу в жалоби, уже перехрестили лоба,
Все, що могли, уже зробили – на дев’ять, сорок день ходили,
Молились ? просили в Бога простити все цьому небогу.
Пора! Пора! Перепорило - душа з?тхнула й полет?ла...