Старий цвинтар

Лежить паркан, зламалась глиця,
По цвинтарю один ходив,
де на хрестах знайом? лиця
тих, хто з? мною поруч жив.

Сто?ть здавна тут дзв?н печал?,
Прийшов згадати, в?дпочить.
Померл? нам усе в?ддали,
А ?м колись хот?лось жить.

Та все в?д Бога, нав?ть - доля,
Вона не лестить у житт?.
Все ходиш, нар?за?ш кола,
Аж гульк - уже й тоб? ?ти.