Осiннiй дощ...

Краплини ос?нньо? зливи б"ють др?бно у скло,

як мр?? чи?сь розбиваються вщент щомит?.

Замислююсь знову над тим, що Добро ?? Що- Зло?

Стираються гран? м?ж ними у дивному св?т?.

А дощ бубонить п?д в?кном вам про щось сво?,

Якась ф?лософ?я, т?льки йому в?дома!

? обриси Л?та розмит?. Вже час. Наста?

Ос?нь-чаклунка . А я посп?шаю додому.



7 вер 2009

Метки:
Предыдущий: Зорi пiд куполом Ночi i Неба...
Следующий: Тривожно нинi на душi менi