Про тисяч митей

Про тисяч? митей, про небо ? кв?ти,
Фрагменти незнаних св?т?в,
Весел?, в?дразн?, так? р?зн? мит?,
Колись я тоб? розпов?м.

Я все розпов?м! Покладу у долон?
Весь св?т цей безмежний - м?й св?т,
Кишен? тво? р?знобарв"ям наповню
Мо?х акварельних, таких дивних сн?в.

Там буде все-все, буде сонце ? туга,
Кохання там буде, авжеж,
Там буде все те, що ти так палко любиш,
? те, що ненавидиш - теж.

Пробач мен?, серце, так варто, так треба,
Такий в?н предивний цей св?т,
Там поруч кроку? ? щастя ? злива
Не варто боятися ?х.

Ти просто всм?хнись ? йди дал?, натхненно,
Банальност?, знаю, нема? ?м меж,
Частиночки св?ту, що з зорей ? неба,
З веселок ?, - так, - ?з банальностей теж.

Тримай кольори! Не в?дхрещуйсь в?д митей,
Рад?й, божевол?й, вмирай ? живи,
Чаруйся безкрайн?стю св?тла ? св?ту,
Прийми все, подякуй та благослови.

? буде ?ще не одна опов?дка,
Про море в тоб?, про безмежжя св?т?в,
Про вран?шне сонце, душ? тво?й кв?ти
Про те, що з цим св?том завжди був ?дин.

Що ти ? ? сонце, ? хмари, ? буря,
Тумани ? грози - то ти, то лиш ти,
У всьому, що любиш, ? ? твоя сутн?сть,
На всьому, що бачиш - ? тво? сл?ди.

А св?т? Придивись лиш й побачиш ти казку,
Що всюди - то ти - ? ? будеш завжди,
Про тисяч? митей, про св?т цей прекрасний
Про тебе тоб?...
слухай, я розпов?м...