Вигiдно й престижно

(З АРХ?ВУ)

Спозаранку, босон?ж,
В драному картуз?
Череду селянську пас
Д?д Панас на луз?.

В?н ходив соб?, махав
Батогом грайливо.
Раптом - зирк уб?к: Овва!
Що воно за диво?

В?д стежини вдалин?,
У болот? прямо
Щит яскравий майорить.
Д?д збагнув: реклама!

Прочитавши по складах,
В?н д?знався з не?
Про комп’ютери як?сь,
Гугли та диспле?

Запевняла ц?лий св?т
Ф?рма заруб?жна:
Мати техн?ку таку
Виг?дно й престижно!

В д?дуся якраз престиж
Трохи п?дмочився:
В?н недавно перепив
? в струмок звалився.

Тож, виходячи з того,
Не вагавсь н?трохи -
Весь ф?нансовий запас
Витрусив з панчохи.

Все оформлю?, як сл?д,
Довго не чека?,
В той же веч?р при соб?
Вже комп’ютер ма?.

Д?д спочатку розгубивсь:
Як без в?жок править?
Та потроху роз?бравсь
Й вдосконалив нав?ть.

Зб?льшив тягу на одну
В?н конячу силу:
У комп’ютер зм?г впрягти
Сивую кобилу.

З того дня д?дусь Панас
Вже б?ди не зна?:
На комп’ютер? сидить,
Гуглом поганя?.

? престиж у нього зр?с
Зразу аж до неба.
Отаким от д?ловим
Зараз бути треба!