Лiто скiнчилось...

…Все небо злиняло. ? схоже тепер на Мальв?ну,
Яка осв?тлила перекисом водню волосся.
Бо син? сапф?ри пропали, лишились топази
? м?сячн? камен?. Кол?р зм?нився одразу.

Хоч сонце ласкаве св?т дос? ще лаг?дно пестить,
Та втратило силу ? влучн?сть у дн? попередн?.
? золота блиск обернувся на полиск латун?,
Та дещо фальшують тонесеньк? промен?-струни.

? сп?вом птахи вже не кличуть людей до кохання.
А згадують мовчки ?стор?? родич?в згиблих,
Як? у мандр?вках, знесил?вши, канули в Лету.
Музики крилат? сховали кларнети ? флейти.

Дерева на в?тер сваритися теж припинили,
Бо бешкету в?тер не ма? вже сили чинити.
Лиш тихо та сумно йому залишилось зривати
? в танц? останньому листя спочиле кружляти.

Тумани веч?рн? окутують вулиц? тихо,
У мисочку м?ста влива?ться каша молочна.
Св?тильники жовт? – неначе токайське в бокалах.
А м?крорайони – це друзи коштовних кристал?в.

? ноч? все довш?. ? холод п?вн?чний у ранках,
Неначе кинджал у благеньк?й хустинц?, ховають.
? дотик в?дчувши його – все живе завмира?,
В?н з т?ла у жертви п?дступно тепло вир?за?.

? трави, ваг?тн? в?д ранк?в, народжують роси,
Виблискують розсипи дивних р?дких д?амант?в.
Чи, може, то б?сер блищить на ос?нньому платт??
Розбризку? ?скри, немов пустотливе багаття.

То кв?ти ос?нн? буяють – язичницьку тризну
Справляють у капищах, бавляться полум’ям вогнищ!
? спалюють л?то вони у вогн? сухоцв?т?в,
В?таючи ос?нь – чаклунку багряного св?ту…

2009 – 01.11.2013

Пи.Си. Переробка твору