безтямно...

…втекли, б?льш не прийдуть в?дгуки вчора,
хитнулось пов?тря в б?к мр?? про завтра,
неспок?й торкнувся ?з болем сьогодн?
п?шло у св?т щастя, за ним усл?д дал?
подались од суму, в безодню мовчання:
вагання ? сумн?ви наш?, ? ми…
посл?пли з?рки, в су?тн?м блуканн?
страждання безлик? у рамках дзеркал
сам? залишились в незгод? з собою,
заллялося небо безтямним: ? кохаю?…

Метки:
Предыдущий: Зачинена Душа...
Следующий: Я уброду заручну тропу...