Берiзка

В парку м?ському Бер?зка стояла,
Князя чи принца соб? виглядала.
Наче казкова цар?вна чи пава,
Вперше убралась в ос?нн?? барви.

Ось нагодився ? парубок справний -
М?сяць ос?нн?й Листопад, в?н справжн?й
Жиголо був - ловелас з ловелас?в.
Трохи п?дтоптаний, та все ще красень.

Словом ласкавим та подихом в?тру
В?н зач?па? Бер?зку за в?ти,
В?рш? шепоче, коханою кличе,
Стан об?йма, зазира? у в?ч?,

Листя яскраве зрива?, зрива?:
- Ой, яке золото, дай потримаю!
Липне до стовбура б?лого т?ла...
Наче осика, Бер?зка тремт?ла,

Мл?ла з улесливих сл?в Листопада,
Сипала щедро листочки-дукати,
Слухала його зваблив? сонети
Й порозгубила усе до монети.

А Листопад був не вартий дов?ри -
Мокрий раптово зробився ? с?рий.
В?тром сирим гол? в?ти хита?,
Словом дратливим Бер?зку пита?:

- Де ж ти под?ла ус? сво? кошти?
Пороздавала задурно? Чого ж ти
Марно незайман?сть губиш д?вочу?
Я тебе б?льше любити не хочу!

Так в?н промовив, Бер?зку покинув,
Десь за птахами у вир?й полинув.
Ласим в?н був до бер?з златокосих,
Та вже ледь теплим було його сонце.

Б?дна Бер?зка лишилась саменька,
Журиться мовчки, з?тха? тихенько.
Як сирота, безпорадна та гола,
Бачить холодну байдуж?сть довкола.

Грудень морозний, ще й С?чень та Лютий
Ц?дять кр?зь зуби, неначе зл? люди:
- Так тоб? й треба! Диви, яка цяця!
Краще б ти зовс?м з земл? не звелася.

Учить Бер?зоньку мат?р-землиця:
- Холод не в?чний, ти сил наберися.
? у бер?з надм?цна серцевина,
То ж бо тримайся свого ти кор?ння.

Зл? хуртовини, негода ?млиста
Хай пронесуться повз тебе з? свистом.
Визирне сонячний пром?нь весняний -
Знайдеш тод? сво? справжн? кохання.

Довго тягнулись зимов?? ноч?,
Та все ж зробилися дещо коротш?,
З неба засяяло сонце весняне,
Сн?г почорн?шав, з?щулився, тане.

Згодом в?д нього не стало ? сл?ду
? до Бер?зки посвататись ?де
Березень м?сяць, веселий та гарний.
Ся? бер?зонька, листячком вбрана,

Наче смарагдовим платтячком пишним,
Вже й не жалку? за листям тор?шн?м.
Сльози, що м?цно тримала п?вроку,
Бризнули рясно березовим соком.

- Здрастуй, Бер?зонько! - Березню, здрастуй!
М?няться юн? коханц? в?д щастя.
Ось ? нарешт? побачились зблизька
Березень юний та юна Бер?зка.

Н?яков?? Бер?зонька нишком,
Бо за минуле ?й соромно тр?шки.
- Не докоряю тоб? ловеласом -
Березень каже бер?зц? на раз?;

Те, що з тобою траплялося дос?,
То ж не весна, то була лише ос?нь.
Зл? язики нехай що соб? чешуть,
Ми одне одному станемо перш?!

Н?жним ц?лунком з?гр?в ?? личко,
Н?женьки взув у м'якеньку травичку,
Разом з коханням, глибоким ? сильним
Подарував ?й сережки вес?льн?.

Опубл?ковано в альманаху "Кременчук л?тературний" сп?лки л?тератор?в "Славутич"
у випуску №15 за 2019 р?к.