Ос1нн1 Дзеркала

"Вулиця"

Т?н? рвуться в?д дзеркал-
Св?т сто?ть на краю гребл?.-
Ти ?з ним колись упав.
Разом ми,можливо,впали,-
Пляцком в мокре с?ре небо.

Все,що було-забувати,
В?дчувати серця б?ль.-
Все,все було-? начхати,
В?д?рватися в?д вс?х,
? ?ти,?ти,т?кати.

Б?гл? крос?вки по сн?гу-
Залишитися живим.
Розривати фотопл?вки,
Кадри вс?х очей невпинних
Засушилися на глин?.

Клей застигне,скле? вени
?з тонких,засохлих г?лок.
Все,що згибле-не для тебе,-
Як стар?,замерзл? кв?ти,
Як г?лки,що рвуть дерева.

Вовком вити на гробниц?,
Вовком вити-це для мене.-
П'ян?,р?зан? обличчя
На брук?вц? вулиць темних.-
Передчасно.Для загиблих.

Св?т сьогодн? на запал?,
На розмоклому асфальт?
В?н в калюжах розглядав
Сво? збл?дл?,змерзл? пальц?.-
В?н останн?й,хто не знав.

Що у вихор? земному
Бачив зр?л?сть,сонця смак.-
Той,що лиш одну дорогу
На м?льйони роз'?днав...
Той,що душу роз?рвав.

Об кам?ння гостре й мокре.

"Наркотик"

Зсохл?сть.Туга.Червон?ння.
Наркоман?я думок.
Ос?нь зц?пила кор?ння.
См?х висить на в?стр? голки.

Сам просякнутий дощами,
У калюжах сл?д шука?.-
Грайся з в?тром,з листям грайся,
Доки листя опада?.

Пригортайся к перехожим,
До замерзлих сн?жних курток.-
Кожний штрихне,вколить може,
А хтось плюне,як на зкурок.

А ти знову рискай,вовче,
У масовц?,до безтями.-
З кров'ю вилити наркотик,
Що у тоб?,що шука?.

В злив?.Там.Коловорот.
Думок,с?рих ? зацв?вших.
Де шукати,де Воно,
Що може ос?нь засушити?

? зв?р загнаний-наркоман,
? той,хто б?га? весь змоклий.
? той,хто горниться тепла,-
Бажа? зникнення,? дози.

Щоб стать невидимим на мить,
Прозорим стати,стати мокрим.
Розплитись с?р?стю по лицях,
Щоб стати сам,як той наркотик.

Щоб злитись тугою по щоках,
В?дчути вс?х,за раз в?дчути.
Зробити чай,як той наркотик,
? стати ним,назавжди бути.

"Обряд"

Холодний веч?р.Не до сл?з.
А просто так,щоб було краще.
Щоб був на м?сяц? розр?з
З якого душ? можна красти.

Щоб жити тут,на небоскос?,
Думками й гр?тися удома.
Зайняти т?нню п?дв?коння
? пити веч?р,без утоми.

Щоб слово виткане "банальн?сть"
Розлити синькою по кв?тах,
? розгорнувши сонця клапоть,
Вивчати карти небосхил?в.

? бути Фен?ксом,болить
Лише у снах,а тут жевр??.-
У Сонця серце не горить-
Воно у нього пломен??.

Воно у нього вогняне:-
Банально-сильне,просто-смертне.
Сухе,як тр?ска ? липке
Для мр?й ус?х,смоляно-терпких.

У клапт? зр?зане,вогнем,
Р?чками зс?яне по Св?ту.
? нав?ть там,де не живе,
Усе ж продовжу? св?тити!

На Сход?-д?м,-т?ка? в?чно,
? спить там т?льки ув? сн?.
Воно розплавлено-г?рчичне,
Воно як поп?л на руц?.

Важкий,болючий,?люзорний,
?скристий тв?й кривавий п?т.
? Сонцем дочасу захований,
Затертий т?лом у гран?т.

Побач на м?фах-оч? зводить,-
Торкнися н?жно-в?д?йди.
В?дчуй як зв?ра,як наркотик,
Вогонь,що в тоб? пломенить.

В?н тв?й,в загравах,у св?танн?,
До сл?з ?диний,без границь.
В?н небезпечний,в?н безкрайн?й,
В?н Фен?кс-поп?л в?д з?ниць.