До небес

Дерева сплять, н? поруху, н? звуку,
А вт?м, дивись: кр?зь пр?рву самоти
Береза тягне б?ло-чорну руку
В розбавлен? знебарвлен? св?ти,

А т? св?ти - небачен?, нечут? -
Руки торкаються не з висоти,
А висотою; до небес, по сут?,
? не тягнувшись, можна досягти.

Метки:
Предыдущий: Ой, дiвчино гарна!
Следующий: I в душi хуртовина