К годовщине Шевченко
МОЯ ВИШНЕВА УКРА?НА. /акропоема/ До роковин Т. Г Шевченка
Р1. САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ.
/Акро/
Село в сорочечц? вишнев?й
Аж ген. ? де-де голим зблисне.
Далеке – близьке, близьке – дивне:
Он та хатина? В н?й – хто вир?с?
Куди ? де запропастився?..
Вроста? в землю хата Христ?.
И.
Шалений в?к – хода шалена;
Н?кого б?льше не вп?знати.
Еге ж, в?н чий, отой цибатий?
В?н – н?, не каже: ?Дядьку, здраст?!?
И.
Йму…його…ймов?рно… йолоп! –
Коли дом?гся запропасти?!.
Он б?ля хати?.. Марусина?! –
Лиця нема, одна скорбота.
- Охр?м? .. - Подався на роботу!
Хто б знав, аж ген, аж за границю.
- А що, зат?сна Укра?на?
- Там!.. – сльози. – Тут…щоб на дурницю!...
И.
Р2. ХРУЩ? НАД ВИШНЯМИ ГУДУТЬ.
/Акро/
- Хоробрий тв?й Охр?м, одначе!
(Раби, вони…вони т?кають!)
Уже ж там Рай п?дстер?га??
Щипай с?дницю, Марусино!
? ти – Охр?ма в?дпустила?
- Наплачусь!.. Ой, як там загине!..
Аж там… ? знову д?м без мужа.
Доп?ру був!.. Не д?м – фортеця!
В?дбудував!.. ? зл?г. Зда?ться,
И
Шукати д?дька вже прийдеться.
- На який ляд той д?м? – сльозу?. –
Якиме?!. Як не п?дн?мешся?!
Маленьк? ж д?тки, ще маленьк?!
И.
Гармидер в хат? ? об?йст?.
Учора старшого – до в?йська!..
Де вже б?да, там б?ди ждуть:
У той ?рак би… Знову бийся!..
Темн??. Н?ч. Хрущ? гудуть.
Ь.
Р3. ПЛУГАТАР? З ПЛУГАМИ ЙДУТЬ.
/Акро/
Перв?сний св?те, см?йся дол?!
Лиха година – колотнеча.
У Рад? б’ються: воля вол?!..
Ганьба ? сором за т? реч?.
Аякже, б’ються, ? не квол?.
Т? – за! Ц? – за!.. За Укра?ну –
А за яку, сам? не знають.
?Руйнуй фундаменти до згину!?
? ?Проти! Проти!? – вс? волають;
З?в’?ться стяг – ? знову скинуть.
Поля, м?ж тим, не бур’янами –
(Лем?ш чикрижить ?х!) – чарують.
У пол? ще козак з п?снями
Ганьби не ма? – знай, працю?
Аж до упаду, до нестями.
Молись на нього, Укра?но!
И.
Йому до пояса вклоняйся.
Дав Бог тоб? такого сина! –
Умре, упреться – не подасться.
Ти будеш в?льна ? ?дина!
Ь.
Р4. СП?ВАЮТЬ ?ДУЧИ Д?ВЧАТА
/Акро/
Сп?шить сховатися соромний –
Пром?ж левад зигзагував.
?ще й на чверть р?жок неповний
В хмаринку м?сяць не втикав,
А в?н в левадах, невгамовний,
Югою вкрився. ? запав.
То ж в?н сьогодн? буде слухать!
Ь.
?ще й розглед?в би, та тьма
Дару? з рад?стю ? смуток
Укритим хлопцям жартома –
Чудний несм?лому прибуток
И
Да? володарка сповна…
? чом висп?вують т? крал??
Вже як бентежить хлопця сп?в!
Чи довго критися надал??
А це й пройшли, лякать не см?в…
Три спроби мав, вс? три – невдал?.
А м?сяць, глядячи, заскн?в.
Р5. А МАТЕР? ВЕЧЕРЯТЬ ЖДУТЬ
/Акро/
А вже потому б?ля гребл?,
М?ж сонних верб, б?ля ставка
Агукнув сич. Чи не до смерт?
Тремтить полохана мишва –
Еге ж, д?вчата ляком терт? –
Регочуть. Дзуськи драпака!
? вже спинились: бачать хлопц?в,
Вже, як русалки, гомонять.
Еге ж, раюють на колод?.
Чи парубки колись т? сплять?
Еге ж! На плуз?, на боронц? –
Розправлять вуса ? ?хроплять?.
Як ? д?вки на сапах – днями
Торують сонях?в рядки.
Ь.
Жал?ють б?дних д?ток мами:
?Давно б вже спали залюбки!
Уярмляться – ячать ночами!..?
…Так? й сам? колись були.
Ь.
Р6. С?М’Я ВЕЧЕРЯ КОЛО ХАТИ
/Акро/
Сховалось сонце стомлене за га?м.
?мла та сут?нки левади огортають.
Мигають зор?. Б?льше ?х ? б?льше –
Яскрять н?м? сильн?ше ? сильн?ше.
Владарювати н?ч ходу розпочина?:
?Е, н?, не супереч, приборкаю розма?м!? –
Чаклунка н?ч чар?вну тре п?дкову.
Еф?р заводить п?сню колискову.
Родина вся з?бралась коло дому.
Я?чня вже шкварчить, жене оскому.
Коло найменшого, а той, ой, вереда! –
Обидв? ж?нки – мати ? стара –
Люляють: ?Гул?-гул?-гул?!? –
Обкладу заськають узваром на цибул?:
?Хай обмине хлоп’ятко та б?да!? –
Аж д?д не стерп?в: ??стоньки пора!? –
Та й ос?нив хрестом, що Бог ?м посила?.
И.
Р7. ВЕЧ?РНЯ З?РОНЬКА ВСТА?
/Акро/
Всевишн?й, о, в?чний, величний!
Едем ти створив на земл?.
Чим ми провинились? Чим гр?шн??
? чом нам блукати в ?мл??
Роздроблен?, чом так? р?зн?
На р?дн?м слов’янському тл??
Як? ми? Себе не збагнемо –
За морем шука?мо рай.
? долю нав?що клянемо –
Розрай, а ще й розуму дай,
О, в?чний величний Всевишн?й!
Невже цей куточок земл?
Ь
Колись не проснеться безгр?шним,
А ще й не втопатиме в мл??
Всевишн?й, рятуй Укра?ну!
(Садок цей вишневий спаси!) –
Таку, що нав?ки любима.
А ще й закарбуй на в?ки:
?дина, ? в?льна, ? сильна!
Р8. ДОЧКА ВЕЧЕРЯТЬ ПОДА?
/Акро/
Дивись, дивуйся – донечки доросл?.
Одна в одну красун?! Ще й як?!
Чолом ясн?, струнк? ? росл?.
Коса до пояса. Заждалися сват?в.
А вже найменша – лялечка ?з крему.
Вже ? вона… Чкурнула за границю!
Еге ж – вона прикраса для гарему,
Часту? шейха, корчить роб?тницю.
Еге ж, сама чкурнула на зар?бки.
Роксана-роска, Роксолана!
Як? ?ще потр?бн? св?дки?
Т?кають. Добров?льно. У полон до хана!
Ь.
Пани убог?! Сором! Сором! Сором!
Одначе: ?Гей!? – це ж гейка? козацтво.
Дунайське? Чорноморське? Запор?зьке?..
А тут з дочкою, краю м?й, дивацтво…
?диний Боже, милуй укра?нку!
Р9. А МАТИ ХОЧЕ НАУЧАТИ…
/Акро/
А ми вже не так?, як надцять рок?в тому.
Ми в?льн? ? ?дин?. Т?льки – в чому?
А ми шука?м винних за тридцят?,
Так? вже праведн?, так? вже ми завзят?.
И.
Хто винен? – Ми! Бо дикуват?!
Охр?м чого подався за границю?
Чому Роксана вт?яла дурницю?
Еге ж! Ми мовчимо. У рот води набрали.
Нема для них на Укра?н? сала!
А ти все гоноришся, чванишся, горду?ш.
Уже чи?м ти хл?бом нас году?ш?
Чи?ми ?хендами? нам плеч? покрива?ш?
Ах, мат?нко моя, не зна?ш, ти не зна?ш!
Ти йдеш - куди? – й уваги не зверта?ш.
И.
Р10. ТАК СОЛОВЕЙКО НЕ ДА?
/Акро/
Туман, ?мла окутала дороги.
Але ще чути, як скриплять вози,
Косу мантачить як косар убогий,
Сус?д як промовля? до кози:
?Одна ти в мене рад?сть зосталася,
Лан?в аж ген нар?зали мен?.
Оджив я в?к – нащо вони здалися?
Вже босим не пройдуся по стерн?.
Електрика яка в ц?н? важезна!
Йой-йой! Вже н?чим б?льше,не сплачу.
Коли то я в’язався перевеслом?
О, Боже! Не тоб? палю св?чу.
Не н?ч – ?мла, ?мла така взялася,
Еге ж, тако? чорт нав?в!..
Доп?ру укра?нець не здавався…?
Аж соловей почав лихий засп?в:
??дина ти у мене зосталася…?
Р11. ПОКЛАЛА МАТИ КОЛО ХАТИ
/Акро/
?Паненятка мо? др?бн?,
Очки трете, б?дн?. Р?дн?!
Киш! Гай, спати! Гай, маленьк?!
Лестить очки сон миленький.
А це хто так поз?ха?,
Люл?-люлечки бажа??
Аж найменшенький, м?й любий,
М?й коханий, м?й голубий,
Аж мо? то пташенятко!
Тихо, тихо! Спати, спати!? -
И.
Колискову засп?вала:
?Ось вас н?ченька й здолала?.
Ледве-ледве спати вклала,
Очман?ла – зась спочину:
Хл?б печи, латай штанину,
А ще й мужа вколисати
Треба хвильку якусь мати.
И.
Р12. …МАЛЕНЬКИХ Д?ТОЧОК СВО?Х
/Акро/
Мал? б?ди ц? й н?кчемн?.
Аж мал?, хоч ? яремн?.
Лиха доля не сп?ткала б,
Екзекутором не стала б:
Навинулась на Якима –
Ь
Крекче. Встать йому не сила.
И
Хрест святий, нема зар?бку!
Д?ткам помоч? б крих?тку
? Якимов? – а зв?дки?
То вже см?х гучить держави,
Об?ця? - ?Будем!? - жвава.
Чешуть-брешуть демократи.
?Ой, спин?ться вже брехати.
Коли буду – буду знати.
Сл?д забути оте ?БУДЕМ?,
Вже пора творити любе… -
Одинцем метикувала, -
?й же богу!? - й задр?мала.
Хто ?? вноч? почу??
Р13. САМА ЗАСНУЛА КОЛО ?Х
/Акро/
Сичаст? б’ються депутати.
А вже ж – зум?ли ?х обрати.
Ми мудрих ма?м? Мали мати!
А нас нема? – теж наша справа,
Зал?зною була б держава,
А ?й – зал?зного гаранта!
?Соц?ал?ст?в? зл?ва, справа
Навали йдуть – на банду банда –
Урвати шмат ще Батьк?вщини.
Лиха пора – з ру?н в ру?ни –
Аж десь ?м благо Укра?ни…
Коли купляли ?курку Буша??
Охр?м, Яким, Роксана…душить! –
Лиха пора! – таке предрання.
Ось-ось ? сонце буде сходить.
?жакуватий сон проходить.
Хлань послабля? домагання.
Р14. ЗАТИХЛО ВСЕ, Т?ЛЬКО Д?ВЧАТА…
/Акро/
Злякалась, с?пнулась, проснулась.
Аж п?т холодний вкрив чоло –
?Триклятий сон був!? - в?дмахнулась:
И.
?Хвалити Бога!? - в?длягло.
Лобаст? д?тки сплять тихенько.
Очам не в?риться – ростуть!
Вродилися в Якима – неня.
Сердегам сняться сни, мабуть,
Еге ж, не т?, що сняться неньц?,
Талановит?й безталанн?й.
? стало рад?сно на серц?:
Лицарюватимуть в коханн?.
Ь.
Колись ? ?х призвуть до в?йська.
Он старший – умиротворя?,
Дитина ще, а досв?д ма?…
?рак!.. Хай вже б була нев?стка!
Все б пом?ч в дом? та була…
Чига? н?ч. Д?вчат звела,
Аж ген, де сп?в – за край села.
Так? вже крал? невсипущ?!..
А сон дола? : дужчий, дужчий…
Р15. ТА СОЛОВЕЙКО НЕ ЗАТИХ
/Акро/
Талановита безталанна!..
А соловей все тьох-тьох-тьох! –
Сво? рулади бездоганн?
Одн?й сп?ва? м?ж г?лок,
Либонь кохатися вмовля?:
?Одна ти в мене! – присяга?, –
Вишневий сад для нас обох…?
?Еге ж, ? д?м нам, ? об?йстя,
Його нам ра?м стелить Бог…? –
Клонила голову. Не спиться.
Он вже й Яким!.. На ноги встав?!
Н?вроку! Мат?нко! Не спиться!
Еге ж! Чекан у руки взяв!..
З?йшла! З?йшла твоя з?рниця!..
Аж ген ? сонце вже вста?…
Танцюй, красуне б?лолиця!..
И.
Хай щастя Бог тоб? да?,
МОЯ ВИШНЕВА УКРА?НА!
2004р.
Р1. САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ.
/Акро/
Село в сорочечц? вишнев?й
Аж ген. ? де-де голим зблисне.
Далеке – близьке, близьке – дивне:
Он та хатина? В н?й – хто вир?с?
Куди ? де запропастився?..
Вроста? в землю хата Христ?.
И.
Шалений в?к – хода шалена;
Н?кого б?льше не вп?знати.
Еге ж, в?н чий, отой цибатий?
В?н – н?, не каже: ?Дядьку, здраст?!?
И.
Йму…його…ймов?рно… йолоп! –
Коли дом?гся запропасти?!.
Он б?ля хати?.. Марусина?! –
Лиця нема, одна скорбота.
- Охр?м? .. - Подався на роботу!
Хто б знав, аж ген, аж за границю.
- А що, зат?сна Укра?на?
- Там!.. – сльози. – Тут…щоб на дурницю!...
И.
Р2. ХРУЩ? НАД ВИШНЯМИ ГУДУТЬ.
/Акро/
- Хоробрий тв?й Охр?м, одначе!
(Раби, вони…вони т?кають!)
Уже ж там Рай п?дстер?га??
Щипай с?дницю, Марусино!
? ти – Охр?ма в?дпустила?
- Наплачусь!.. Ой, як там загине!..
Аж там… ? знову д?м без мужа.
Доп?ру був!.. Не д?м – фортеця!
В?дбудував!.. ? зл?г. Зда?ться,
И
Шукати д?дька вже прийдеться.
- На який ляд той д?м? – сльозу?. –
Якиме?!. Як не п?дн?мешся?!
Маленьк? ж д?тки, ще маленьк?!
И.
Гармидер в хат? ? об?йст?.
Учора старшого – до в?йська!..
Де вже б?да, там б?ди ждуть:
У той ?рак би… Знову бийся!..
Темн??. Н?ч. Хрущ? гудуть.
Ь.
Р3. ПЛУГАТАР? З ПЛУГАМИ ЙДУТЬ.
/Акро/
Перв?сний св?те, см?йся дол?!
Лиха година – колотнеча.
У Рад? б’ються: воля вол?!..
Ганьба ? сором за т? реч?.
Аякже, б’ються, ? не квол?.
Т? – за! Ц? – за!.. За Укра?ну –
А за яку, сам? не знають.
?Руйнуй фундаменти до згину!?
? ?Проти! Проти!? – вс? волають;
З?в’?ться стяг – ? знову скинуть.
Поля, м?ж тим, не бур’янами –
(Лем?ш чикрижить ?х!) – чарують.
У пол? ще козак з п?снями
Ганьби не ма? – знай, працю?
Аж до упаду, до нестями.
Молись на нього, Укра?но!
И.
Йому до пояса вклоняйся.
Дав Бог тоб? такого сина! –
Умре, упреться – не подасться.
Ти будеш в?льна ? ?дина!
Ь.
Р4. СП?ВАЮТЬ ?ДУЧИ Д?ВЧАТА
/Акро/
Сп?шить сховатися соромний –
Пром?ж левад зигзагував.
?ще й на чверть р?жок неповний
В хмаринку м?сяць не втикав,
А в?н в левадах, невгамовний,
Югою вкрився. ? запав.
То ж в?н сьогодн? буде слухать!
Ь.
?ще й розглед?в би, та тьма
Дару? з рад?стю ? смуток
Укритим хлопцям жартома –
Чудний несм?лому прибуток
И
Да? володарка сповна…
? чом висп?вують т? крал??
Вже як бентежить хлопця сп?в!
Чи довго критися надал??
А це й пройшли, лякать не см?в…
Три спроби мав, вс? три – невдал?.
А м?сяць, глядячи, заскн?в.
Р5. А МАТЕР? ВЕЧЕРЯТЬ ЖДУТЬ
/Акро/
А вже потому б?ля гребл?,
М?ж сонних верб, б?ля ставка
Агукнув сич. Чи не до смерт?
Тремтить полохана мишва –
Еге ж, д?вчата ляком терт? –
Регочуть. Дзуськи драпака!
? вже спинились: бачать хлопц?в,
Вже, як русалки, гомонять.
Еге ж, раюють на колод?.
Чи парубки колись т? сплять?
Еге ж! На плуз?, на боронц? –
Розправлять вуса ? ?хроплять?.
Як ? д?вки на сапах – днями
Торують сонях?в рядки.
Ь.
Жал?ють б?дних д?ток мами:
?Давно б вже спали залюбки!
Уярмляться – ячать ночами!..?
…Так? й сам? колись були.
Ь.
Р6. С?М’Я ВЕЧЕРЯ КОЛО ХАТИ
/Акро/
Сховалось сонце стомлене за га?м.
?мла та сут?нки левади огортають.
Мигають зор?. Б?льше ?х ? б?льше –
Яскрять н?м? сильн?ше ? сильн?ше.
Владарювати н?ч ходу розпочина?:
?Е, н?, не супереч, приборкаю розма?м!? –
Чаклунка н?ч чар?вну тре п?дкову.
Еф?р заводить п?сню колискову.
Родина вся з?бралась коло дому.
Я?чня вже шкварчить, жене оскому.
Коло найменшого, а той, ой, вереда! –
Обидв? ж?нки – мати ? стара –
Люляють: ?Гул?-гул?-гул?!? –
Обкладу заськають узваром на цибул?:
?Хай обмине хлоп’ятко та б?да!? –
Аж д?д не стерп?в: ??стоньки пора!? –
Та й ос?нив хрестом, що Бог ?м посила?.
И.
Р7. ВЕЧ?РНЯ З?РОНЬКА ВСТА?
/Акро/
Всевишн?й, о, в?чний, величний!
Едем ти створив на земл?.
Чим ми провинились? Чим гр?шн??
? чом нам блукати в ?мл??
Роздроблен?, чом так? р?зн?
На р?дн?м слов’янському тл??
Як? ми? Себе не збагнемо –
За морем шука?мо рай.
? долю нав?що клянемо –
Розрай, а ще й розуму дай,
О, в?чний величний Всевишн?й!
Невже цей куточок земл?
Ь
Колись не проснеться безгр?шним,
А ще й не втопатиме в мл??
Всевишн?й, рятуй Укра?ну!
(Садок цей вишневий спаси!) –
Таку, що нав?ки любима.
А ще й закарбуй на в?ки:
?дина, ? в?льна, ? сильна!
Р8. ДОЧКА ВЕЧЕРЯТЬ ПОДА?
/Акро/
Дивись, дивуйся – донечки доросл?.
Одна в одну красун?! Ще й як?!
Чолом ясн?, струнк? ? росл?.
Коса до пояса. Заждалися сват?в.
А вже найменша – лялечка ?з крему.
Вже ? вона… Чкурнула за границю!
Еге ж – вона прикраса для гарему,
Часту? шейха, корчить роб?тницю.
Еге ж, сама чкурнула на зар?бки.
Роксана-роска, Роксолана!
Як? ?ще потр?бн? св?дки?
Т?кають. Добров?льно. У полон до хана!
Ь.
Пани убог?! Сором! Сором! Сором!
Одначе: ?Гей!? – це ж гейка? козацтво.
Дунайське? Чорноморське? Запор?зьке?..
А тут з дочкою, краю м?й, дивацтво…
?диний Боже, милуй укра?нку!
Р9. А МАТИ ХОЧЕ НАУЧАТИ…
/Акро/
А ми вже не так?, як надцять рок?в тому.
Ми в?льн? ? ?дин?. Т?льки – в чому?
А ми шука?м винних за тридцят?,
Так? вже праведн?, так? вже ми завзят?.
И.
Хто винен? – Ми! Бо дикуват?!
Охр?м чого подався за границю?
Чому Роксана вт?яла дурницю?
Еге ж! Ми мовчимо. У рот води набрали.
Нема для них на Укра?н? сала!
А ти все гоноришся, чванишся, горду?ш.
Уже чи?м ти хл?бом нас году?ш?
Чи?ми ?хендами? нам плеч? покрива?ш?
Ах, мат?нко моя, не зна?ш, ти не зна?ш!
Ти йдеш - куди? – й уваги не зверта?ш.
И.
Р10. ТАК СОЛОВЕЙКО НЕ ДА?
/Акро/
Туман, ?мла окутала дороги.
Але ще чути, як скриплять вози,
Косу мантачить як косар убогий,
Сус?д як промовля? до кози:
?Одна ти в мене рад?сть зосталася,
Лан?в аж ген нар?зали мен?.
Оджив я в?к – нащо вони здалися?
Вже босим не пройдуся по стерн?.
Електрика яка в ц?н? важезна!
Йой-йой! Вже н?чим б?льше,не сплачу.
Коли то я в’язався перевеслом?
О, Боже! Не тоб? палю св?чу.
Не н?ч – ?мла, ?мла така взялася,
Еге ж, тако? чорт нав?в!..
Доп?ру укра?нець не здавався…?
Аж соловей почав лихий засп?в:
??дина ти у мене зосталася…?
Р11. ПОКЛАЛА МАТИ КОЛО ХАТИ
/Акро/
?Паненятка мо? др?бн?,
Очки трете, б?дн?. Р?дн?!
Киш! Гай, спати! Гай, маленьк?!
Лестить очки сон миленький.
А це хто так поз?ха?,
Люл?-люлечки бажа??
Аж найменшенький, м?й любий,
М?й коханий, м?й голубий,
Аж мо? то пташенятко!
Тихо, тихо! Спати, спати!? -
И.
Колискову засп?вала:
?Ось вас н?ченька й здолала?.
Ледве-ледве спати вклала,
Очман?ла – зась спочину:
Хл?б печи, латай штанину,
А ще й мужа вколисати
Треба хвильку якусь мати.
И.
Р12. …МАЛЕНЬКИХ Д?ТОЧОК СВО?Х
/Акро/
Мал? б?ди ц? й н?кчемн?.
Аж мал?, хоч ? яремн?.
Лиха доля не сп?ткала б,
Екзекутором не стала б:
Навинулась на Якима –
Ь
Крекче. Встать йому не сила.
И
Хрест святий, нема зар?бку!
Д?ткам помоч? б крих?тку
? Якимов? – а зв?дки?
То вже см?х гучить держави,
Об?ця? - ?Будем!? - жвава.
Чешуть-брешуть демократи.
?Ой, спин?ться вже брехати.
Коли буду – буду знати.
Сл?д забути оте ?БУДЕМ?,
Вже пора творити любе… -
Одинцем метикувала, -
?й же богу!? - й задр?мала.
Хто ?? вноч? почу??
Р13. САМА ЗАСНУЛА КОЛО ?Х
/Акро/
Сичаст? б’ються депутати.
А вже ж – зум?ли ?х обрати.
Ми мудрих ма?м? Мали мати!
А нас нема? – теж наша справа,
Зал?зною була б держава,
А ?й – зал?зного гаранта!
?Соц?ал?ст?в? зл?ва, справа
Навали йдуть – на банду банда –
Урвати шмат ще Батьк?вщини.
Лиха пора – з ру?н в ру?ни –
Аж десь ?м благо Укра?ни…
Коли купляли ?курку Буша??
Охр?м, Яким, Роксана…душить! –
Лиха пора! – таке предрання.
Ось-ось ? сонце буде сходить.
?жакуватий сон проходить.
Хлань послабля? домагання.
Р14. ЗАТИХЛО ВСЕ, Т?ЛЬКО Д?ВЧАТА…
/Акро/
Злякалась, с?пнулась, проснулась.
Аж п?т холодний вкрив чоло –
?Триклятий сон був!? - в?дмахнулась:
И.
?Хвалити Бога!? - в?длягло.
Лобаст? д?тки сплять тихенько.
Очам не в?риться – ростуть!
Вродилися в Якима – неня.
Сердегам сняться сни, мабуть,
Еге ж, не т?, що сняться неньц?,
Талановит?й безталанн?й.
? стало рад?сно на серц?:
Лицарюватимуть в коханн?.
Ь.
Колись ? ?х призвуть до в?йська.
Он старший – умиротворя?,
Дитина ще, а досв?д ма?…
?рак!.. Хай вже б була нев?стка!
Все б пом?ч в дом? та була…
Чига? н?ч. Д?вчат звела,
Аж ген, де сп?в – за край села.
Так? вже крал? невсипущ?!..
А сон дола? : дужчий, дужчий…
Р15. ТА СОЛОВЕЙКО НЕ ЗАТИХ
/Акро/
Талановита безталанна!..
А соловей все тьох-тьох-тьох! –
Сво? рулади бездоганн?
Одн?й сп?ва? м?ж г?лок,
Либонь кохатися вмовля?:
?Одна ти в мене! – присяга?, –
Вишневий сад для нас обох…?
?Еге ж, ? д?м нам, ? об?йстя,
Його нам ра?м стелить Бог…? –
Клонила голову. Не спиться.
Он вже й Яким!.. На ноги встав?!
Н?вроку! Мат?нко! Не спиться!
Еге ж! Чекан у руки взяв!..
З?йшла! З?йшла твоя з?рниця!..
Аж ген ? сонце вже вста?…
Танцюй, красуне б?лолиця!..
И.
Хай щастя Бог тоб? да?,
МОЯ ВИШНЕВА УКРА?НА!
2004р.
Метки:
