Iдол мовчання

В?н полюбив.
Так п?сня не дзвенить!
Так сонце не пала? в л?тню спеку..!
Але мовчить...
Чомусь-чогось мовчить,
Коли стр?ча? зблизька чи здалека...


М?ж ними
Павутинка вже бринить
П?д в?терецем оманливо? мр??...
А в?н мовчить...
Чомусь усе мовчить...
Як т?льки стр?не - зразу й он?м??!

Й вона п?шла
?з тим,хто не мовчить..!
Хто к?лька сл?в,але потр?бних, зна?.
А в?н мовчить...
Як проклятий мовчить,
? т?льки вузол язика куса?!



Ось так людське
Кохання й в?дцв?ло,
Не подолавши ?дола мовчання:
Мов л?тня н?ч
Упала за селом,
? згинула в пожарищ? св?тання...