Етюд

Серпнева втома визр?вала, зр?ла та й перезр?ла непом?тно якось. Грушево-яблуневий сад в цикад потонув хоровищ?. День домл?ва? у червон?м надвеч?р'?, а в ньому розчиняюсь я...

Ось бл?долиций м?сяць-жнець в ср?бл? роси стерню купа?... Вже стерся зовс?м ол?вець пастельно тане теплий веч?р. Розмито обриси речей ? речень ? плед м'який покладено на плеч? мо?му дв?йников? щоб н?ч тепл?шою була, коли Чумацький Шлях в?н буде споглядати...

2007-2011