Про ревнивого Степана

Був Степан такий ревнивий,
Що й не розказати!
Все боявся, що дружину
Схочуть в?д?брати.

? тремт?ло, тр?пот?ло
У нього сердечко :
- Що, як ж?нка ненароком
Устрибне у гречку?!

Що коли його дружина
?ншого захоче?!
То ж не мав Степан спокою
Н? вдень, а н? вноч?...

Та й надумався нарешт?
Що йому робити :
- Буду я свою дружину
З собою… носити!

На ставку верби нар?з?в,
Спл?в Степан корзину,
Намостив туди соломи
Й посадив дружину.

А щоб ж?нка не шукала
Моменту для втеч?,
Прив’язав ??, а кошик
Пов?сив на плеч?.

? носив Степан корзину
Довг? дн? ? роки…
Та й набрався ж в?н ?з нею
Клопоту – мороки!

Забол?ли у Степана
Спина, руки, ноги.
Та й прис?в в?н в?дпочити
Якось край дороги.

Зняв з плечей свою корзину
Та й завмер на мить…
У корзин?, там де ж?нка
Ще й сус?д сидить…