Зневiрена надiя

Чому, скажи, ридаючи, ти мр??ш,
коли вже зна?ш, що любов жорстока?
Страждати в?д кохання все ж вол??ш,
н?ж залишатися без нього одиноко…

Давно ти мовчки плакати навчилась,
за посм?шкою тугу й б?ль ховати.
Просити Бога, потайки молитись –
у клоччя серце зболене не рвати.

Чому ж воно так плаче по ночам?
Чи завжди буде так? Н?, щиро в?рю –
д?ждешся згодом в?рного плеча,
десь вже на обр?? кохання ? дов?ра!

листопад 2016