Востаннe одягну пальто...

Востанн? одягну пальто,
Н?кому не скажу: пробачте.
? час, коли вже все одно,
Коли не г?рше ? не краще.

Коли межа всьому – пор?г,
В?кна у св?т широкий паща.
? б?лий, наче саван, сн?г,
Який вкрива? день вчорашн?й.

В сльоту збиватимешся з н?г,
? потерпатимеш н? за що:
В усьому винен перший сн?г,
В?н, як ? ти, давно пропащий.

В?н за тобою сл?д у сл?д,
В?н по тоб?, неначе з пращ?,
Бив холодом. А пот?м бл?д
В очах у кожного ледащо.

В?н клявся: буде замет?ль
? кучугури сн?гу справжн?.
А дв?рники кидали с?ль
У св?тл? л?хтар?в в?нтажних.

? ти за ком?ром пальто
Ховав зн?чев‘я погляд лячний.
? п?д колесами авто
Сн?г гинув перший необачно.