Запах часу. Сонет

А степ, як завжди, пахне чебрецем,
Як в?чн?сть тому, й як за в?чн?сть буде.
Перед Тво?м безжад?бним лицем,
о Часе, степ незм?нний, та не люде.

Наш Час ? найцин?чн?шим митцем:
Найкращi риси, що хтось з нас здобуде,
В?н зм?ню? незмивним ол?вцем,
? жоден критик його не огуде.

Бодай принаймн? раз за в?к життя
Схот?лося б митт?в?сть зупинити,
Не вдаючись у жаль та каяття.

Чатуй на слушн?сть, поки день не згас,
В?дкритий прост?р, сонце у зен?т?,
Й, мов степ, безмежний, степом пахне Час!..