Чорна полоса

Мен? хай вибачать висок? Небеса,
але в житт? бува? чорна полоса…
Я б не сказав, що полоса та клята,
бо й дотепер ще маю що згадати.

Зустр?вся в юност? дружок мен? моторний,
меткий, веселий, статний – Гриша Чорний.
Хоч старший в?ком, та обо? з Придн?пров‘я,
так дай йому, м?й Господи, здоров‘я.

Двох сокол?в вона мен? подарувала
не Люда, Н?на, Оля, Тома, Гала…
Тихенька й скромна, ?нколи проворна,
син?в мо?х матуся – Таня Чорна.

Як здавить груди ? душа болить,
як задощить ? в серц? стихнуть горни…
Бува частенько все ж розвеселить
м?й тезка – Олександр Панкратов-Чорний.

В житт? людей стр?чав багато й р?зних,
один на нервах гра?, ?нший – на валторн?.
Цей лаг?дний, а той напрочуд гр?зний,
та головне, щоб не було у рот? чорно!

28.01.2017

Метки:
Предыдущий: Природа
Следующий: Чорна дiра