До тебе йду...



Думки спл?таються ?з мр?ями,
стають словами вс?,
от? сл?п? ?люз??,
немовби я жадаю про полон,
аби залишитися в?чн?стю тво?ю – марю…
Кудлатим небом, пагорбами сну
?ду до тебе у об?йми,
на голос тв?й
неначе в?тер падаю,
у глибину, занурююсь
нав?чно ? безтямно,
так само, як ? ти…

Метки:
Предыдущий: АЗ И ТИ, Генка Богданова
Следующий: Йдемо з дощем...