Сн1г

Сн?г цуценям туливсь до н?г.
Таким ласкавим, н?жним, б?лим.
В?н слався, слався за пор?г,
?з в?тром ген за обр?й б?г,
? був, як перший см?х, щасливим.
Сн?г, наче б?лий пух тополь,
Спадав з дерев мен? на плеч?.
Сн?жинок сотн? – сотн? доль,
Холодний, льодяний вогонь.
? сльози й рад?сть не до реч?.
Сн?г грався ? в соп?лки грав,
Видзвонював у дзвони ср?бн?,
В?н колисав, брин?в, гойдав
На г?лц? вишн? сонну з?рку.
? всю н?ч спати не давав…

Ольга Соколовська ?