Мамi

Тебе нема. ? н?кого спитати,
Чи тим я в?рю ? чи тих люблю.
Моя р?дненька, невгамовна мати!..
Н?, я не плачу, лиш ночей не сплю

Та все листаю пам’ят? картинки.
?дуть без тебе й л?то, ? зима.
Як рано, мамо, стр?ла ти обжинки,
? я тепер лишилася сама.

Сама соб? питання ставлю руба,
Сама ?ду до вивершення мр?й…
В?дпочивай, моя матусю люба –
Я справлюсь. Ти за мене не бол?й!


Метки:
Предыдущий: Пробач, коханий...
Следующий: А вечiр наче знавiснiв