А я не бачу в нашiй мовi...

А я не бачу в наш?й мов?
А н? см?ття,а н? полови:
Спресоване в н?й кожне слово
Мов цегла у м?цн?й будов? ,
Яка на кам’ян?й основ?
В?ками зводилась народом
Щоб збер?гати в н?й свободу !
Щоб прийшлий ?з ус?х усюд
Нас розум?в строкатий люд !
Щоб наш? славн? солов’?
Потрапивши в чуж? кра?
Сво? п?сн? сп?вали гордо !
Щоб у велик?м ? мал?м
?з односельцями Земл?
Жили ми в злагод? ? згод?..!


Метки:
Предыдущий: О, люди! Та якби до вас...
Следующий: Шаленством нашi розцвiтуть серця