Спов дь

Морок зав?тав до пост?л? бл?до?.
Тихо - з"?ло сон. Не пояснить мен?.
Ко?ться щось дивне, я не знаю, що з? мною.
Я руками для забави виривав серця чуж?.

Я догрався. Зупинитись треба. Дурень, ст?й!
Не пиши, не посм?хайсь, не присвячуй ?м в?рш?.
Наробив багато. Накопився погляд?в суворих р?й.
Оч? тиснуть р?зн?, розривають т?ло, л?зуть до душ?.

Я в кутку сиджу, забитий чимось та пропитий.
Кожна крапля поту - м?й душевний гр?х.
Наробив я ?х достатньо. Досить так мен? чудити.
Пекельне щось гризе. Робити так завжди я м?г.

Й н?коли не було мен? стидливо дуже.
Забирать д?вчат на тиждень для сво?х в?рш?в.
Було начхати, що ночами мила туже.
В?д того, що забув ?? як т?льки двер? зачинив.

Я прил?тав на мить завжди, до посм?шок й бажаючих очей.
Мене забути намагаються, мабуть, ще й дос?.
Та не забуду тих на кухн? я ночей.
Що за розмовами було так добре. Хоч ? бос?.

? дос? каюсь я, що розвалив собори.
Собори св?тлого майбутнього. Сам? ви будували ?х.
Та по периметру розставив я забори.
Пробачте, мабуть, що прибрати ?х не зм?г.