Фантом

Просякло все байдуж?стю й журбою
у м?ст? каменю, бетону ? свинцю.
Там все давно покрилося нудьгою,
енерг?я ядра де йшла до бою
?з тоннами води ? вуглецю.

Сто?ть з восьмидесятих м?сто-пустка
мов пам’ятник недбалост? людськ?й,
яка десятки й сотн? тисяч мр?й
у рад?ац?? перетворила згустки
та кладовище в?ри ? над?й.

А все-таки – трагед?я чом сталась
? хибним був який насправд? крок?!.
Тож як би там ?все в норм?“ не здавалось,
пильнуймо, щоб б?да знов не п?дкралась
? не спустила атомний курок!

01.06.2018