Детские секретности..

Нема? кращого в дитинств?,
н?ж мчати швидко, навздог?н
стр?мкому в вир? урвищ в?тру,
шепочучому н?би дзв?н-
Тих полум’яних мр?й шалених,
що доженуть, як не б?жи,
що мчать на тл? тих дн?в буденних
у кольорову розма?ть.

У царств? радост?, веселок, гулянь шалених
Зв?дус?ль!
на тебе рине щось та?мне ,
що зачарову? в?д вс?х.

Про нього вс? не можуть знати,
бо це не диво вже, н?-н?..
Про нього ма?ш пам’ятати,
не розголошуючи вс?м!
? щастя посм?шок та?мних,
що зачарову? мене
неначе бачу я маленьку,
в гаях загублену себе..
Неначе бавлюся я з в?тром,
сп?шу кудись, б?жу за ним.
? платтячко ганя? в?тер,
що то з’явля?ться, то зник.
? в тим мо?м кв?туч?м саду,
де ц?ле л?то, мов бджола,
бабусенька весь час щось садить,
не втомлюючись, бо я ж мала!
Мене все отам ц?кавить,
- я ховаюсь,
й кр?зь суцв?ть, де сонечко весело гра?,
-я бачу: воно хова? горобц?в,
др?маючих у рясн?й груш?,
вона ж шепоче щось в блакить…
Веселий запах той дитинства,
в?н не схова?ться н?де,
Про нього тепло пам’ятати,
? згадувати..
Й все прийде!

? той садочок, груша, щеб?нь,
? т? горобчики, блакить.
? до бабус? я достану,
Вже не вставаючи навшпиньк!

С?чень 2012, Жовт? Води

Метки:
Предыдущий: Die Sommer von damals
Следующий: Patient like me