Про вiру, надiю й любов

Я полоскала душу в ополонц?
В?д болю й ран, негаданих розлук.
Кружляли хмари – неба охоронц?,
Журилась р?чка й насм?хався крук.

Неси, вода, у св?т мо? печал? –
Бодай розтануть, як св?танком мла.
Та й поверни у т? забут? дал?,
Де я колись щасливою була.

Нехай сльоза схова?ться за в?ко,
Бо в?ра в серц? поселилась знов.
Бо я живу. ? в?дтепер нав?ки
Живуть в душ? над?я ? любов.