Думками у зiрчастостi небеснiй

Думками у з?рчастост? небесн?й...
? хоч не з?рка, а проста людина,
Я згадую сво? колишн? весни,
Що цв?том облет?ли, мов п?р*?ни.

Гарячим було л?то до нестями,
Пром?ння-щастя огортало серце.
Кохання об?ймало почуттями,
? вилося ?з н?жн?стю кубельце.

? ос?нь жовтокрилу пам*ятаю,
Як осипала золотом багряним.
Здавалося, нема? краще раю,
Але ж краса ос?ння також в*яне.

Зима сп?ва? сн?жн? серенади.
? спод?ваюсь: пан? не лукавить.
Тепер морозн? за в?кном принади,
А в мене на стол? - гаряча кава.