Соб

А час ?де. П?д цок?т метронома
В клепсидр? тихо струменить п?сок…
Скувала т?ло неймов?рна втома…
Сумл?ння прагне постр?л?в в висок…

Забутися б… - та не да? безсоння…
Як вирватись ?з замкнутого кола?..
З п?тьми… - туди де лаг?дне осоння,
Де райдуга-дуга на виднокол??..

Вставай ? йди!.. А ще кр?зь сльози см?йся!
Н?що й н?коли нас не зможе подолати…
У мр?ю в?р, ? на добро над?йся…
? ниць впадуть вс? наш? супостати.

? щастя прийде. В?д?йдуть тривоги.
Розтануть мовби та роса п?д сонцем.
А попереду дал? ? дороги,
? сад кв?тучий п?д тво?м в?концем!

29.11. 2015р. Дмитро Демуз