Ранок

Суботн?й ранок видався похмурим.
Ще й в?терець проспав… не шелесне…
? красень клен сто?ть, г?лля понурив…
? все навколо с?ре ? сумне.

Та ось пром?нчик зиркнув кр?зь шпарину,
? все навколо н?би ожило,
Немов Господь простив тяжку провину…
Аж п?вень загорлав на все село!

Заграли барви… скрипнули ворота…
До череди кор?вка посп?ша...
Десь топче пилюгу мала п?хота…
?… рад?стю наповнилась душа.

А на даху куйовдяться лелеки…
В гн?зд? малеча крильця розмина…
Ще л?течко… до Осен? – далеко…
Та все ж прислала в?сточку вона.

12. 03. 2016 р. Дмитро Демуз