Двадцять л т зим

Мен? минуло двадцять л?т, ? зим,
Що встиг уже зробити?
? чи стану я колись таким –
Щоб пишатись, а не червон?ти.

Не думайте, я зовс?м не поет,
Але рими – мен? не чуж?.
Одна р?ч – обписати паркет,
? зовс?м ?нша – справжн? в?рш?.

У яких плаче душа, як дитина,
? серце розп’яте навзнак,
Море сл?з, а не скупа краплина,
Знають: де, поч?м, ? як.

Я не поет, але говорю в?ршами,
Вже знайшов свою Наяду,
Знаю тепло рук мами,
? вуст коханих – п?длу зраду.

Я обрав забуто? творчост? джерело,
Яке зараз замулене, ? непотр?бне н?кому,
Але мен?, правду кажучи, все одно,
Адже в?рш? – долають б?ль ? втому…