ЗМ НА

Ти розум??ш, я стала ?ншою.
Н?, як ? ран?ше, я буду Наташкою,
Але тепер я, здеб?льшого,
Буду не тою, а трошки ?накшою.
Н?, як ? ран?ш, я всм?хатимусь,
? дивитимусь, трошки жартуючи,
Або голосно так см?ятимусь,
Або гн?ватись, подих тамуючи.
Ти не б?йся, залишусь гарною,
? не буду м?няти зач?ску,
? кохання не зраджу марно я,
? не буду терп?ти натиску.
Я не стану небесною манною.
Як ? ран?ше я – твоя доля.
Але не буду б?льш тою самою,
Бо я буду лише САМЕ ТОЮ.