3-й сонет Пана Шекспiра
СОНЕТИ ПАНА ШЕКСП?РА
(в переклад? Олександра Виженка)
3
До тебе люстро р?ч свою веде:
?Вродливцю, сотвори соб? нащадка.
Не зробиш так - життя сво? зведеш
Наперек?р Небесному порядку.
Невже чаклунки, дума?ш, нема,
Щоб вам удвох на трет? ворожити?
Чи ти з?бравсь, - на жаль, ? так бува, -
Лише могили лоно окропити?
Тво? св?чадо - мат?р, то ж вона
Тоб? безхмар? дн? тво? верта?.
Кр?зь в?кна кв?тня й в старост? весна
До тебе завжди радо зав?та??.
Якщо ж соб? бажа?ш забуття,
П?ди одинаком з цього життя.
СОНЕТИ ПАНА ШЕКСП?РА
(п?дрядковий переклад Артема Виженка)
3
Поглянь у тво? дзеркало ? скажи обличчю, котре бачиш:
Зараз саме час цьому обличчю створити нове,
Чи? св?же оновлення, якщо ти зараз не зд?йсниш,
Ти обдуриш св?т, позбавиш благословення якусь мат?р.
Бо де ж та, наст?льки св?тла, чи? неторкане лоно
Зневажить оранку тво?? чолов?чо? в?дпов?дност??
Або ж хто в?н, якого так полюбить могила
За його любов до себе, ? через те не давши потомства?
Ти сам - дзеркало сво?? матер?, ? вона в тоб?
Знову надиха? кв?тень тво?х славний кращих л?т,
Щоб ти кр?зь в?кна свого похилого в?ку побачив,
Не зважаючи на зморшки, що це твоя золота пора.
Та якщо ти живеш, бажаючи, щоб тебе не згадували,
Помри нежонатим, ? тв?й образ помре з тобою.
№ 3
Look in thy glass and tell the face thou viewest,
Now is the time that face should form another,
Whose fresh repair if now thou not renewest,
Thou dost beguile the world, unbless some mother.
For where is she so fair whose uneared womb
Disdains the tillage of thy husbandry?
Or who is he so fond will be the tomb
Of his self-love to stop posterity?
Thou art thy mother's glass and she in thee
Calls back the lovely April of her prime;
So thou through windows of thine age shalt see,
Despite of wrinkles this thy golden time.
But if thou live remembered not to be,
Die single, and thine image dies with thee.
(в переклад? Олександра Виженка)
3
До тебе люстро р?ч свою веде:
?Вродливцю, сотвори соб? нащадка.
Не зробиш так - життя сво? зведеш
Наперек?р Небесному порядку.
Невже чаклунки, дума?ш, нема,
Щоб вам удвох на трет? ворожити?
Чи ти з?бравсь, - на жаль, ? так бува, -
Лише могили лоно окропити?
Тво? св?чадо - мат?р, то ж вона
Тоб? безхмар? дн? тво? верта?.
Кр?зь в?кна кв?тня й в старост? весна
До тебе завжди радо зав?та??.
Якщо ж соб? бажа?ш забуття,
П?ди одинаком з цього життя.
СОНЕТИ ПАНА ШЕКСП?РА
(п?дрядковий переклад Артема Виженка)
3
Поглянь у тво? дзеркало ? скажи обличчю, котре бачиш:
Зараз саме час цьому обличчю створити нове,
Чи? св?же оновлення, якщо ти зараз не зд?йсниш,
Ти обдуриш св?т, позбавиш благословення якусь мат?р.
Бо де ж та, наст?льки св?тла, чи? неторкане лоно
Зневажить оранку тво?? чолов?чо? в?дпов?дност??
Або ж хто в?н, якого так полюбить могила
За його любов до себе, ? через те не давши потомства?
Ти сам - дзеркало сво?? матер?, ? вона в тоб?
Знову надиха? кв?тень тво?х славний кращих л?т,
Щоб ти кр?зь в?кна свого похилого в?ку побачив,
Не зважаючи на зморшки, що це твоя золота пора.
Та якщо ти живеш, бажаючи, щоб тебе не згадували,
Помри нежонатим, ? тв?й образ помре з тобою.
№ 3
Look in thy glass and tell the face thou viewest,
Now is the time that face should form another,
Whose fresh repair if now thou not renewest,
Thou dost beguile the world, unbless some mother.
For where is she so fair whose uneared womb
Disdains the tillage of thy husbandry?
Or who is he so fond will be the tomb
Of his self-love to stop posterity?
Thou art thy mother's glass and she in thee
Calls back the lovely April of her prime;
So thou through windows of thine age shalt see,
Despite of wrinkles this thy golden time.
But if thou live remembered not to be,
Die single, and thine image dies with thee.
Метки:
